Постанова
Іменем України
05 червня 2019 року
м. Київ
справа № 589/3683/16-ц
провадження № 61-35653св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,
Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Сумської області від 10 січня 2017 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Семеній Л. І., Бойка В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів у вигляді інфляційних збитків та 3 % річних за невиконання грошового зобов`язання.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 20 березня 2014 року, стягнуто з ОСОБА_2 на його користь кошти у сумі 103 679,47 грн як компенсацію за його Ѕ частини у спільному майні подружжя у вигляді автомобілів "Mercedes-Benz 814", 1998 року випуску, та "Lexus RX 330", 2003 року випуску, а також судові витрати в сумі 1 151,49 грн.
Із 20 березня 2014 року відповідач зобов`язана була виконати судове рішення та сплатити йому борг у сумі 104 830,96 грн (103 679,47 + 1 151,49).
У зв`язку з невиконанням судового рішення, державним виконавцем відділу ДВС Шосткинського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження.
Рішення суду відповідач виконала лише 22 червня 2015 року, сума боргу в повному розмірі сплачена йому за квитанціями від 22 червня 2015 року №№ 5719, 5774, 5807. До цього відповідач сплатила на погашення боргу 23 січня 2015 року - 205,00 грн та 24 лютого 2015 року - 200,00 грн.
Таким чином, із 20 березня 2014 року по 23 січня 2015 року борг відповідача перед ним складав 104 830,96 грн, із 24 січня по 24 лютого 2015 року - 104 625,96 грн,
а із 25 лютого по 22 червня 2015 року - 104 425,96 грн.
Враховуючи, що індекс інфляції за зазначений період (із 20 березня 2014 року по
22 червня 2015 року) складає 1,739, просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь 77 170,78 грн інфляційного збільшення суми заборгованості (індекс інфляції) за невиконання рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області
від 28 січня 2014 року, як грошового зобов`язання, на підставі статті 625 ЦК України. Крім цього, просив стягнути з відповідача 3 % річних із суми 104 425,96 грн за період із 22 червня 2014 року по 22 червня 2015 року, що становить 3 132,78 грн.
Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01 грудня
2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 77 170,78 грн як інфляційні збитки та 3 % річних за період із 22 червня 2014 року по 22 червня 2015 року в сумі 3 132,78 грн, а всього
80 303,56 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що на правовідносини, які виникли між сторонами, розповсюджуються положення статті 625 ЦК України.
Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 10 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що частина друга статті 625 ЦК України поширюється на порушення саме грошового зобов`язання, що існувало між сторонами до прийняття рішення суду, тобто стаття 625 ЦК України встановлює правило, за яким боржник відповідає за невиконання грошового зобов`язання і не поширюється на правовідносини, коли боржник не виконує свій обов`язок щодо сплати певної суми коштів, визначеної за рішенням суду.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У лютому 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Сумської області від 10 січня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області на користь заявника стягнуто з відповідача кошти, які боржник повинен був сплатити, а тому між сторонами існувало грошове зобов`язання, яке відповідач мала виконати, проте апеляційним судом безпідставно застосовано правовий висновок, висловлений у постанові Верховного Суду України від 13 січня
2016 року у справі № 6-3019цс15, оскільки він повністю спростовується постановою Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-2168цс15, а отже, висновок апеляційної інстанції є хибним, а рішення постановлене з порушенням норм матеріального права.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У червні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану касаційну скаргу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.