Постанова
Іменем України
20 червня 2019 року
м. Київ
справа № 666/1206/16-ц
провадження № 61-17418св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Херсонської області, у складі колегії суддів: Бездрабко В. О., Кузнєцової О. А., Приходько Л. А., від 02 березня 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за дні невикористаної відпустки та вихідної допомоги при звільненні, в якому зазначила, що вона працювала у відповідача з 12 квітня 2012 року на посаді продавця у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованому у с. Петрівка м. Херсона. За власним бажанням позивач звільнилась 06 жовтня 2015 року. Вказувала, що за весь час роботи відповідач жодного разу не надала їй щорічної оплачуваної відпустки та під час звільнення не виплатила компенсацію за невикористані дні відпустки за 2012-2015 роки.
З урахуванням того, що відповідач порушила законодавство про працю, не надала щорічної відпустки та не виплатила компенсацію за невикористані відпустки при звільнені, позивач вважала, що з відповідача необхідно стягнути вихідну допомогу у розмірі трьохмісячного середнього заробітку відповідно до вимог статті 44 КЗпП України в сумі 3 459 грн, а також компенсацію за невикористані відпустки за 2012-2014 роки у сумі 3 459 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 09 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що доказів порушення відповідачем трудового законодавства позивачем не надано. Суд дослідив копії наказів про надання позивачу відпустки та копії платіжних відомостей про виплату коштів. Крім того, ОСОБА_1 під час працевлаштування у відповідача та на момент звільнення будь-яких претензій, звернень з приводу порушення законодавства про працю чи трудового договору не мала.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 02 березня 2017 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09 грудня 2016 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 компенсації за невикористані відпустки скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані відпустки у розмірі 3 459 грн без урахування сплати обов`язкових платежів та податків.В решті рішення залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що місцевий суд правильно вирішив спір у частині позовних вимог про стягнення вихідної допомоги, встановивши їх безпідставність у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 була звільнена за власним бажанням. Апеляційний суд встановив, що роботодавець ОСОБА_2 не довела належними та допустимими доказами (не надала оригіналів наказів та платіжних відомостей) перед судом здійснення відповідних виплат ОСОБА_1 та надання позивачу оплачуваних відпусток, а тому позовні вимоги в частині стягнення на користь ОСОБА_1 на підставі статті 238 КЗпП України компенсації за невикористані відпустки за роки, що передували звільненню (2012-2015 роки), у загальному розмірі 3 459,00 грн визнано обґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Апеляційного суду Херсонської області від 02 березня 2017 року скасувати, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09 грудня 2016 року залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги процесуального закону щодо оцінки доказів, дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог. Заявник вважає, що доказами, дослідженими судами, підтверджено, що позивачу за 2012-2014 роки надались щорічні відпустки, а при звільненні було виплачено компенсацію за невикористану відпустку. ОСОБА_2 стверджує, що підписи у документах належать саме позивачу, а висновок експерта не є для суду обов`язковим.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України), що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
03 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12 квітня 2012 року між ОСОБА_2, як фізичною особою-підприємцем, яка використовує найману працю, та ОСОБА_1 укладено безстроковий трудовий договір, згідно умов якого останню прийнято на посаду продавця продовольчих товарів у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" із заробітною платою у розмірі 1 095 грн на місяць, але не нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати. Договором передбачена тривалість щорічної оплачуваної відпустки - 24 календарні дні. Зазначений договір був зареєстрований 12 квітня 2012 року у Херсонському міському центрі зайнятості (а. с. 4-6).
Трудовий договір розірвано сторонами 06 жовтня 2015 року, ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України, що підтверджується записами, зробленими у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1, трудовим договором, а також копією її заяви про звільнення за власним бажанням. Зазначений трудовий договір було знято з реєстрації у Херсонському міському центрі зайнятості 21 жовтня 2015 року (а. с.7).
Згідно копії наказу від 15 листопада 2013 року № 5 ФОП ОСОБА_2 надано ОСОБА_1 планову відпустку за 2012-2013 роки тривалістю 24 календарних дні з 18 листопада 2013 року по 11 грудня 2013 року, а також здійснено за неї виплату згідно копії розрахунково-платіжної відомості й копії розрахункового листа позивача за листопад 2013 року (а. с.49-54).
Згідно копії наказу від 14 травня 2015 року № 9 ФОП ОСОБА_2 надано ОСОБА_1 планову відпустку за 2013-2014 роки тривалістю 24 календарних дні з 15 травня 2015 року по 08 червня 2015 року, а також здійснено за неї оплату згідно копії розрахунково-платіжної відомості, копії розрахункового листа позивача за травень 2015 року (а. с.55-58).
Згідно розрахунку компенсації відпускних ФОП ОСОБА_2 нараховано позивачу станом на день звільнення 06 жовтня 2015 року за невикористані відпустки загальною кількістю 34 дні 1 418,14 грн, надано копію платіжної відомості про виплату цих коштів (а. с.23,59,61).
Під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції позивач заперечувала факти надання їй щорічних оплачуваних відпусток та виплату відповідачем компенсації за невикористані відпустки, у зв`язку із чим заявляла клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи щодо встановлення справжності її підпису на вказаних документах.
Ухвалою місцевого суду від 09 грудня 2016 року у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи відмовлено.
Оскільки оригінали оспорюваних документів судом першої інстанції не оглядалися та їх копії не посвідчувалися суд апеляційної інстанції зобов`язав представника відповідача надати суду оригінали цих документів, проте документи для огляду та належного їх посвідчення не було надано.