Постанова
Іменем України
05 червня 2019 року
м. Київ
справа № 405/5015/16-ц
провадження № 61-20794св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,
Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда
від 23 лютого 2017 року у складі судді Шевченко І. М. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Кіселика С. А., Черненко В. В., Чельник О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору від 27 березня 2008 року № KGMDA800000647 відповідач отримала кредит у розмірі
15 726,71 доларів США на термін до 26 березня 2013 року. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється у такому порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, комісії, а також з інших витрат згідно із кредитним договором.
Позивач повністю виконав взяті на себе зобов`язання, передбачені цим договором.
На порушення умов договору відповідач від своєчасного виконання зобов`язань ухиляється, у зв`язку із чим станом на 07 червня 2016 року має заборгованість у сумі 78 780,57 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) складає 1 967 938,56 грн, із них: заборгованість за кредитом - 14 268,46 доларів США; заборгованість за комісією за користування кредитом - 3 404,64 доларів США; пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором - 57 346,48 доларів США, а також штрафи відповідно до умов договору: 10,01 доларів США - фіксована частина та 3 750,98 доларів США - процентна складова.
Посилаючись на вказані обставини, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у сумі 78 780,57 доларів США, що за курсом НБУ складає 1 967 938,56 грн, із яких: заборгованість за кредитом - 14 268,46 доларів США; заборгованість за комісією за користування кредитом - 3 404,64 доларів США; пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором - 57 346,48 доларів США, а також штрафи відповідно до умов договору: 10,01 доларів США - фіксована частина та 3 750,98 доларів США - процентна складова.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 лютого 2017 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь
ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 27 березня
2008 року № KGMDA800000647 у сумі 78 780,57 доларів США, що за курсом НБУ складає 1 967 938,56 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що відповідач прострочила виконання грошового зобов`язання, а тому позивач має право вимагати від боржника погашення боргу та стягнення відсотків і штрафних санкцій.
Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 листопада 2017 року доповнено рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда
від 23 лютого 2017 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судові витрати у сумі 27 961,08 грн.
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором
від 27 березня 2008 року № KGMDA800000647 у сумі 24 268,46 доларів США, що за курсом НБУ становить 651 365,67 грн, із яких: 14 268,46 доларів США - заборгованість за тілом кредиту та пеня у сумі 10 000,00 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України становить 268 400,00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із встановленої суми простроченої заборгованості за основним зобов`язанням та заборгованості за комісією і пенею, при цьому зменшив розмір неустойки відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 лютого 2017 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач, зловживаючи процесуальними правами, у порушення вимог частини третьої статті 131 ЦПК України 2004 року, не повідомив суд про наявність судового рішення, у якому аналогічні предмет та обставини позову, тобто позивач повторно вимагає стягнення заборгованості за кредитно-заставним договором, що фактично призводить до подвійного стягнення суми боргу з відповідача.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 13 травня 2019 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що 27 березня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитно-заставний договір № KGMDA800000647, відповідно до якого банк зобов`язався надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених у цьому договорі, а позичальник зобов`язувався прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов договору. Кредит надано на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Для забезпечення повного і своєчасного виконання позичальником зобов`язань за договором, позичальник надає банку у заставу предмет застави (пункт 2.2 договору). Пунктом 16 договору передбачено, що загальний розмір кредиту складає 15 726,71 доларів США, остаточна дата погашення кредиту - 26 березня
2013 року, процентна ставка - 10,08 % річних, також передбачена сплата інших платежів на користь банку, зокрема: винагорода за надання фінансового інструменту в розмірі 308,23 доларів США, що сплачується у момент видачі кредиту; винагорода за надання фінансового інструменту, яка сплачується щомісяця в період сплати у розмірі 0,60 % від суми виданого кредиту; винагорода за проведення додаткового моніторингу, яка сплачується відповідно до статті 15.9 із 10 по 14 число кожного місяця у розмірі 430,21 доларів США. Предметом застави, згідно з цим договором, є автомобіль BMW 520 І, 1998 року випуску, державний реєстраційний номер
НОМЕР_1 .
Позивач свої зобов`язання виконав та надав відповідачу визначену договором суму.
Відповідач починаючи із грудня 2008 року свої зобов`язання належним чином не виконує.
Банк у 2009 році звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом про звернення стягнення на предмет застави, який задоволено.
Державною виконавчою службою на виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2011 року у відповідача вилучено предмет застави - автомобіль BMW 520 І, 1998 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та передано банку на реалізацію.
14 квітня 2014 року кошти у сумі 5 637,20 доларів США, що надійшли від реалізації автомобіля, були розподілені на погашення витрат банку відповідно до пункту 5.2.7 договору - 1 206,31 доларів США; на погашення заборгованості за процентами - 3 224,58 доларів США та 1 206,31 доларів США на погашення комісії.
Відповідач станом на 07 червня 2016 року відповідно до розрахунку заборгованості, наданого банком, має прострочену заборгованість за основним зобов`язанням - 14 268,46 доларів США; заборгованість за комісією - 680,89 доларів США та за пенею - 49 421,43 доларів США.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник своїх зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, тому є всі підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, апеляційний суд виходив із встановленої суми простроченої заборгованості за основним зобов`язанням та заборгованості за комісією і пенею, при цьому зменшив розмір неустойки, відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України.
Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.