Постанова
Іменем України
29 травня 2019 року
м. Київ
справа № 1312/5330/12
провадження № 61-39119 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука А. В.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар",
заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство "Фольксбанк", ОСОБА_1, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик", Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" на постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Крайник Н. П., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви
У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" (далі ТОВ "ФК "Авістар") звернулося до суду із заявою про процесуальне правонаступництво у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" (далі ПАТ "Фольксбанк") до ОСОБА_1, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" (далі ПАТ "КБ "Хрещатик"), Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради (далі Личаківська районна адміністрація), про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
На обгрунтування заяви зазначало, що рішенням Личаківського районного суду
м. Львова від 28 березня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29 липня 2013 року, позов ПАТ "Фольксбанк" до ОСОБА_1, треті особи: ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", Личаківська районна адміністрація, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - будинок № 13б , загальною площею 337,3 кв. м, житловою площею 150,2 кв. м, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_1 та на земельну ділянку, площею 0,0630 га, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1, шляхом продажу майна ПАТ "Фольксбанк" від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі-продажу за ціною визначеною уповноваженим експертом оцінювачем на день проведення продажу, для чого забезпечено право ПАТ "Фольксбанк" щодо всіх повноважень продавця необхідних для здійснення такого продажу, а кошти одержані від реалізації скеровано для задоволення його вимог за кредитним договором № KF 52611 від 26 вересня 2008 року в розмірі 95 482,60 доларів США, що в гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного Банку України становить 763 192,42 грн.
06 вересня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "ВіЕс Банк" (далі ПАТ "ВіЕс Банк"), яке є правонаступником ПАТ "Фольксбанк", та ТОВ "ФК "Авістар" укладено два договори відступлення прав вимог, за умовами яких ПАТ "ВіЕс Банк" відступив ТОВ "ФК "Авістар" право вимоги за кредитним договором № KF 52611 від 26 вересня 2008 року та право вимоги за договором іпотеки від 26 вересня 2008 року відповідно.
Посилаючись на наведене, заявник просив замінити позивача ПАТ "Фольксбанк" його правонаступником - ТОВ "ФК "Авістар".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 10 липня 2017 року заяву ТОВ "ФК "Авістар" задоволено.
Замінено позивача ПАТ "ВіЕс Банк", яке є правонаступником ПАТ "Фольксбанк", у цивільній справі за позовом ПАТ "Фольксбанк" до ОСОБА_1, треті особи: ПАТ "КБ "Хрещатик", Личаківська районна адміністрація, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, його правонаступником - ТОВ "ФК "Авістар".
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що 06 вересня 2016 року між ПАТ "ВіЕс Банк", яке є правонаступником ПАТ "Фольксбанк", та ТОВ "ФК "Авістар" укладено два договори відступлення права вимоги, за умовами яких ПАТ "ВіЕс Банк" відступив ТОВ "ФК "Авістар" право вимоги за кредитним договором
№ KF 52611 від 26 вересня 2008 року та право вимоги за договором іпотеки від 26 вересня 2008 року відповідно. Оскільки рішення Личаківського районного суду м. Львова від 28 березня 2013 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29 липня 2013 року є не виконаним, а в зобов`язальних правовідносинах відбулася заміна кредитора, суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни позивача його правонаступником.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 10 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Авістар".
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним заяви про заміну стягувача. Процесуальне правонаступництво у спірних або встановлених судом правовідносинах відбувається внаслідок зміни суб`єктів права або обов`язку в матеріальних правовідносинах. Рішення Личаківського районного суду
м. Львова від 28 березня 2013 року набрало законної сили 29 липня 2013 року, термін пред`явлення виконавчих листів до виконання сплив 29 липня 2014 року, в матеріалах справи відсутні і сторонами не надано доказів пред`явлення виконавчих листів для виконання та їх перебування на примусовому виконанні. Ухваленням судового рішення провадження у цивільній справі завершується, а тому заміна позивача на стадії виконання рішення суду цивільно-процесуальним законом не передбачена. Оскільки ТОВ "ФК "Авістар" звернулося із заявою про заміну позивача у судовому провадженні, а не про заміну стягувача у виконавчому провадженні, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність вимоги заявника про заміну позивача у судовому провадженні.
Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
У липні 2018 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ТОВ "ФК "Авістар", у якій заявник просив скасувати постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2018 року та залишити в силі ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 10 липня 2017 року.
Касаційна скарга обгрунтована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що договір відступлення права вимоги від 06 вересня 2016 року є договором факторингу, а не оплатним договором відступлення права вимоги, оскільки за укладеним договором жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату. Також зазначений договір не є договором про надання фінансової послуги в розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку", не передбачає примусового виконання рішення суду, а отже не передбачено і відкриття виконавчого провадження, і відповідно, заміну сторони у виконавчому провадженні, а тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ "ФК "Авістар".
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною третьою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.