ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 червня 2019 року
Київ
справа №815/3572/16
адміністративне провадження №К/9901/36356/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Іллічівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 (головуючий суддя: Танасогло Т.М., судді: Бойко А.В., Яковлєв О.В.)
у справі № 815/3572/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінтрест"
до Іллічівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінтрест" (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Іллічівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, ОДПІ), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 14.06.2016 № 0000421402 про нарахування грошового зобов`язання із пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності у розмірі 425761,04 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.06.2016 № 0000421402.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм ст.ст. 1 та 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон № 185/94-ВР), ст.ст. 69, 70, 71, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, та залишити в силі рішення суду першої інстанції. За доводами касаційної скарги постанови Правління НБУ, якими строки здійснення розрахунків в іноземній валюті скорочені до 90 днів приймалися у відповідності до норм Закону № 185/94-ВР, якими таке повноваження надано.
Заперечуючи проти касаційної скарги. позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну, а постанову апеляційного суду - без змін, вказуючи про правильність висновків суду при вирішенні спору.
Сторони у судове засіданні не прибули, тоді як були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Враховуючи вказану обставину суд розглядає справу у порядку письмового провадження.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для нарахування позивачу суми грошового зобов`язання із пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 425761,04 грн., згідно з податковим повідомленням-рішенням від 14.06.2016 № 0000421402, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 31.05.2016 № 904/15-03-14-02/33140864. Згідно з цими висновками позивачем порушено норми ст.1 Закону № 185/94-ВР з урахуванням постанови Правління НБУ № 581 від 03.09.2015 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", а саме: порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності за експортними контрактами з ТОВ "Кахеті" (Російська Федерація) та ТОВ "Таманская Винная Компания Кубань" (Російська Федерація).
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем були укладені експортні контракти з нерезидентами щодо поставки товару (виноматеріалів): з ТОВ "Кахеті" (Російська Федерація) укладений контракт від 15.01.2015 № 15/01 та з ТОВ "Таманская Винная Компания Кубань" (Російська Федерація) - від 07.04.2015 № 02/04/2015.
На виконання контракту із ТОВ "Кахеті" (Російська Федерація) позивач відправив нерезиденту виноматеріал сухий столовий на суму 83252,00 доларів США за митною декларацією від 19.06.2015 № 500040001/2015/006952 та на 81642,60 доларів США митна декларація від 25.07.2015 № 500040001/2015/008176. На виконання зобов`язань за контрактом із ТОВ "Таманская Винная Компания Кубань" (Російська Федерація) позивач відправив нерезиденту товар (виноматеріал сухий столовий) вартістю 9240,00 доларів США за митною декларацією від 11.08.2015 № 50006006/2015/006247; вартістю 10832,00 доларів США за митною декларацією від 14.08.2015 № 50006006/2015/006382; вартістю 12842,05 доларів США за митною декларацією від 14.08.2015 № 50006006/2015/006333; вартістю 14106,95 доларів США за митною декларацією від 18.08.2015 № 50006006/2015/006489.
Оплата за поставлений товар надійшла на рахунок позивача із порушенням 90 денного строку, однак у 180 денний строк, що у судовому процесі не оспорюється. Тоді як спірним між сторонами є правомірність прийняття Національним банком України постанов, якими строк проведення розрахунків в іноземній валюті за імпортними контрактами зменшено зі 180 днів до 90 днів.
Відповідно до частини 1 ст. 1 Закону № 185/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов`язків у яких виник спір) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті (частина 4 цієї статті).
Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що передбачене частиною 4 ст. 1 Закону № 185/94-ВР право НБУ встановлювати інші строки розрахунків в іноземній валюті обмежено шестимісячним строком. Тоді як НБУ у спірний період послідовно прийняв ряд постанов Правління, а саме: від 03.03.2015 №160, від 03.06.2015 № 354 та від 03.09.2015 №581, якими, в свою чергу, запровадив 90-денний строк здійснення розрахунків в іноземній валюті на загальний строк у 9-ть місяців. У подальшому НБУ було прийнято ще дві постанови Правління від 04.12.2015 № 863 та від 09.09.2016 № 140. Вказане, за висновком, суду свідчить про те, що НБУ значно перевищив законодавчо встановлене обмеження щодо 6-ти місячного строку запровадження інших строків розрахунків, ніж визначені ст. 1 Закону № 185/94-ВР, довівши такі обмеження до 15-и місяців. Крім того, за висновком апеляційного суду, вищенаведені постанови правління НБУ не були доведені до суб`єктів господарювання у порядку і спосіб, який є не гіршим ніж визначений для законів України, а тому дотримання позивачем при здійсненні розрахунків саме норм ст. 1 Закону № 185/94-ВР є правомірною поведінкою. При цьому, висловлюючись про передбачуваність закону, суд послався на практику Європейського Суду з прав людини, який у ряді своїх рішень вказує про необхідність дотримання принципів якості закону та легітимного сподівання особи при реалізації свого права на мирне володіння майном. Так, посилаючись на пункти 49, 51 та 52 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України", суд вказав, що незаконність покладення на особу обов`язку щодо сплати податків та штрафів необхідно розглядати як захист права особи на майно у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).