ПОСТАНОВА
Іменем України
25 червня 2019 року
Київ
справа №2а/0470/4234/12
адміністративне провадження №К/9901/5884/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року (судді: Ясенова Т.І., Головко О.В., Суховаров А.В.) у справі №2а/0470/4234/12 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в особі ліквідатора Залуцької Олени Сергіївни до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та Управління державного казначейства України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про стягнення бюджетної заборгованості,
УСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, скаржник у справі) та Управління державного казначейства України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, у якому з урахуванням уточнень просив прийняти рішення про стягнення коштів з бюджету (основна сума бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та проценти річних) за наступні податкові періоди: за вересень 2001 року - 51 050,55 гривень (32 859,00 гривень - бюджетна заборгованість, 11 314,55 гривень - проценти), за жовтень 2001 року - 208 148,62 гривень (163 395,00 гривень - бюджетна заборгованість, 44 753,62 гривень - проценти), за листопад 2001 року - 228 061,05 гривень (180 740,00 гривень - бюджетна заборгованість, 47 321,05 гривень - проценти), за грудень 2001 року - 83 840,81 гривень (66 975,00 гривень - бюджетна заборгованість, 16 865,81 гривень - проценти), за березень 2002 року - 8 469,60 гривень - (6 923,00 гривень - бюджетна заборгованість, 1 546,60 гривень - проценти), разом 570 822,67 гривень (450 892,27 гривень - бюджетна заборгованість, 119 930,40 гривень - проценти), про що видати наказ.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2007 року, позов задоволено частково: стягнуто з Держбюджету на користь позивача у справі 450 892,27 гривень бюджетної заборгованості, 38 564,32 гривень нарахованих процентів.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 листопада 2008 року скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2007 року у цій справі, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у нього були наявні всі підстави вважати, що бюджетне відшкодування було здійснено як по основній сумі ПДВ, так і по відсотках.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено в повному обсязі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновок суду першої інстанції є передчасним з огляду на те, що скасовано судові рішення, на підставі яких було здійснене перерахування грошових коштів, та фактично отримання позивачем зазначених коштів не відбулося через їх повернення у зв`язку з закриттям рахунку позивача.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення цього суду скасувати та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року.
У касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про незавершеність переказу грошових коштів, оскільки на рахунок позивача кошти надійшли, в готівковій формі гроші йому не видавались.
Заперечення (відзив) на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Позивачем у справі у встановлені законодавством терміни подано до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2001 року, березень 2002 року з заявленими сумами від`ємного значення з ПДВ, що підлягають відшкодуванню з бюджету, у розмірі 457 769 гривень (39 736 гривень - за вересень 2001 року, 163 395 гривень - за жовтень 2001 року, 180 740 гривень - за листопад 2001 року, 66 975 гривень - за грудень 2001 року, 6 923 гривень - за березень 2002 року відповідно).
З питання правильності заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ відповідачем №1 проведена перевірка, за результатами якої складений акт від 29 червня 2004 року, в якому встановлено порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у вересні 2001 року суму 32859,00 гривень, жовтні 2001 року суму 163395,00 гривень, листопаді 2001 року суму 180740,00 гривень, у грудні 2001 року суму 66975,00 гривень, березні 2002 року суму 6923,00 гривень, який не підтверджений податковими зобов`язаннями продавця та копіями податкових накладних постачальника.
На підставі акта перевірки 03092 від 29 червня 2004 року податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2004 року №0001531702/0, в якому встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації №27653 від 20 жовтня 2001 року на суму 32859,00 гривень, по декларації №33721 від 20 листопада 2001 року на суму 163395,00 гривень, по декларації №34679 від 20 грудня 2001 року на суму 180740,00 гривень, по декларації №1057 від 20 січня 2002 року на суму 66975,00 гривень, по декларації №10157 від 20 квітня 2002 року на суму 6923,00 гривень.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2004 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2004 року, податкове повідомлення-рішення №0001531702/0 від 01 липня 2004 року визнано недійсним.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 25 лютого 2005 року касаційну скаргу податкового органу на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2004 року у справі №27/170 повернуто скаржнику.
Відповідно до акта податкового органу від 31 травня 2002 року "Про результати перевірки приватного підприємця Годько Вадима Віталійовича з питання правильності суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування з бюджету по деклараціям за вересень, жовтень, листопад, грудень 2001 року" сума бюджетної заборгованості з ПДВ зменшена на 6848,73 гривень, сума бюджетного відшкодування складає 450892,27 гривень, а проценти - 119930,40 гривень.
Судами встановлено, що відповідно до акта перевірки від 29 червня 2004 року від`ємне значення податку на додану вартість у деклараціях за вересень, жовтень, листопад, грудень 2001 року позивача виникло внаслідок продажу товару (шкури ВРХ) на експорт згідно оформленого контракту №5/2001-Д від 05 вересня 2001 року, покупець ADVISORY SYSTEM LLC, Джорджия, США.
Згідно з декларацією за вересень 2001 року у рядку п.2.1 експортні операції у колонці А зазначено 243581 гривень. Згідно з декларацією за жовтень 2001 року у рядку п.2.1 експортні операції у колонці А зазначено 10492,91 гривень. Згідно з декларацією за листопад 2001 року у рядку п.2.1 експортні операції у колонці А зазначено 1031909 гривень. Згідно з декларацією за грудень 2001 року у рядку п.2.1 експортні операції у колонці А зазначено 532188 гривень.
Таким чином, розмежування здійснених позивачем оподатковуваних операцій на митній території та експортних операцій наявне і в деклараціях, поданих позивачем, так і в акті перевірки від 29 червня 2004 року, тому позивач заявив бюджетне відшкодування по результатам експортних операцій.
Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом встановлено підпунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 7.7.1. зазначеної статті суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов`язань, що виникли у зв`язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.