ПОСТАНОВА
Іменем України
18 червня 2019 року
Київ
справа №2а-1394/12/0970
адміністративне провадження №К/9901/8457/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Гончарової І.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 (суддя - Мигалюк Ю.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 (головуючий суддя - Старунський Д.М., судді: Гінда О.М., Кушнерик М.П.) у справі № 2а-1394/12/0970 за позовом Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Івано-Франківське обласне державне об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості до звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - ДПІ у м. Івано-Франківську) від 24.01.2012 №0000242302.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у м. Івано-Франківську оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування своїх вимог ДПІ у м. Івано-Франківську посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідач зазначає, що до перевірки позивачем було надано документи, на підставі яких в бухгалтерському та податковому обліку відображено операції з придбання товару, зокрема: договори поставки з доповненнями; специфікації; видаткові накладні, податкові накладні. Розрахунки з контрагентами за поставлений товар здійснювалися в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника. З метою підтвердження відомостей про поставки, зазначені в деклараціях позивача, ДПІ у м. Івано-Франківську було направлено запити щодо проведення зустрічних звірок контрагентів, у відповідь на які отримано матеріали від інспекцій за місцем реєстрації контрагентів, в яких викладено висновки про порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності. Крім того, зазначає, що перевіркою встановлено факт віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за вересень 2011 року в розмірі 69883,00 грн. по операціях з ТОВ "Космонава Україна", які не підтверджені на дату проведення перевірки оригіналами податкових накладних.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у м. Івано-Франківську проведена виїзна планова перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 10.01.2012 № 132/23-2/00375409, в якому, зокрема, відображено висновок про порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2; підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.3, 198.6 статті 198; пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету в сумі 2595087,00 грн., у зв`язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей у ПП "Лєсік & Т", ПП "ВТК "Бєлтранс", ТОВ "Торін Альянс", ТОВ "Рівенто Ассет", ТОВ "Лейтон Груп", ТОВ "Космонава Україна" з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на результати контрольних заходів щодо постачальників позивача, де вказано про відсутність у них в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами, що свідчить про те, що діяльність підприємств-постачальників позивача спрямована на здійснення операцій пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам, не набуття належним чином цивільної право-дієздатності. Наведені обставини стали підставою для висновку про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання товарно-матеріальних цінностей від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.
На підставі названого акту перевірки, ДПІ в м. Івано-Франківську прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.01.2012 № 0000242302, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 2595087,00 грн. за основним платежем та 1075610,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарські операції по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулися, у зв`язку з чим прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.
Як визначено у підпункті 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Аналогічні норми визначено і чинним з 01.01.2011 Податковим кодексом України.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.