ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 924/320/17
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Баранця О.М. (головуючий), Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Катеринчук Л.Й., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткаченко Н.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"
на постанову Рівненського апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Гудак А.В., Петухов М.Г., Олексюк Г.Є.
від 25.10.2017
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"
до 1) Державного підприємства "Славутське лісове господарство", 2) Закарпатської митниці Державної фіскальної служби,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Закарпатська обласна державна адміністрація,
про стягнення 561 317,14 грн
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Державного підприємства "Славутське лісове господарство" про стягнення 561 317,14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 як відправник вантажу в міжнародному перевезенні, що переміщувався через митний кордон України та був предметом митного огляду, відповідно до статей 22, 28, 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та статті 218 Митного кодексу України має сплатити залізниці нараховані останньою додаткові платежі за час затримки вагонів внаслідок проведення митними органами митного огляду вантажу.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
15.02.2015 між Державним підприємством "Славутське лісове господарство" та Фірмою "Інвест Кошица" був укладений контракт № 70615.
Державне підприємство "Славутське лісове господарство" через Хмельницьку митницю Державної фіскальної служби здійснило митне оформлення вантажу - деревини паливної на міжнародне перевезення в Словаччину. 11.05.2016 та 13.05.2016 на виконання умов зазначеного контракту Державне підприємство "Славутське лісове господарство" відвантажило та відправило зі станції Славута Південно-Західної залізниці до станції Ліскова ЖСР (Словаччина), отримувач - "Монді СЦП" а.с., вантаж - деревину паливну у двох вагонах № 66170564 та № 68746668. На перевезення вантажу були оформлені дві накладні ЦИМ/СМГС, а саме: за № відправки 489245 (вагон ПВ 66170564) та за № відправки 491886 (вагон № ПВ68746668) (пункти 19, 69 накладних). У пункті 29 накладних місцем перевідправки зазначено станцію Чоп.
14.05.2016 та 15.05.2016 вагони із зазначеним вантажем прибули на прикордонну станцію Чоп та були відчеплені від рухомого складу на підставі заявок Закарпатської митниці ДФС № 07-70-61/60/36 від 14.05.2016 та № 07-70-61/60/062 від 15.06.2016 для проведення митного контролю, про що митним органом зроблена відмітка на залізничних накладних у пункті 26.
Вищезазначені вагони з вантажем "деревина паливна" були подані на підкрановий майданчик МЧ Львів для здійснення митного огляду (переогляду). У зв`язку із затриманням вагонів для проведення митного контролю на станцію відправлення були надіслані телеграфні повідомлення для повідомлення вантажовідправника.
Під час здійснення Закарпатською митницею ДФС митного оформлення вантажу, що перевозився у вагонах № 66170564 та № 68746668, позивач на виконання заявок митного органу здійснив переміщення вагонів для митного догляду, вивантажування, завантажування та зважування вантажу.
Закарпатська митниця ДФС листом № 07-70-61/34/2797 від 19.10.2016 повідомила позивача, що відносно вантажу, який переміщувався у залізничних вагонах № 66170564 та № 68746668, були складені протоколи про порушення митних правил за ознаками статті 483 Митного кодексу України, що є підставою для їх вилучення відповідно до статті 511 Митного кодексу України, у зв`язку з чим 29.10.2016 зазначені вагони були відправлені для вивантаження і зберігання вилученого вантажу на ділянку перевантаження - контейнерний майданчик Акціонерного товариства "Закарпатінтерпорт" на станції Чоп.
У зв`язку із затриманням Закарпатською митницею ДФС вагонів Регіональною філією "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" були складені акти загальної форми ГУ-23, а саме:
щодо вагону № 66170564 (№ відправки за накладною ЦИМ/СМГС - 491886)
№ 7557 від 14.05.2016,
№ 39 від 14.05.2016,
№ 193 від 27.08.2016,
№ 197 від 27.08.2016,
№ 245 від 03.10.2016,
№ 255 від 14.10.2016,
№ 7052 від 29.10.2016,
№ 7054 від 02.11.2016;
щодо вагону № 68746668 (№ відправки за накладною ЦИМ/СМГС - 4892245)
№ 7561 від 15.05.2016,
№ 49 від 18.05.2016,
№ 53 від 19.05.2016,
№ 9925 від 15.06.2016,
№ 192 від 24.08.2016,
№ 196 від 26.08.2016,
№ 247 від 04.10.2016,
№ 256 від 17.10.2016,
№ 7051 від 29.10.2016,
№ 7053 від 02.11.2016.
На підставі зазначених актів загальної форми Регіональна філія "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" здійснила нарахування належних до сплати платежів за затримку вагонів згідно зі ставками Збірника тарифів № 1 із застосуванням коригувального коефіцієнта 1,290, а саме: платежів за користування вагонами, за зберігання вантажу, за маневреву роботу, за надіслання повідомлень на станцію відправлення про затримку вантажу, за зважування вагонів, за участь комерційного агента при зважуванні, за вивантажувально-завантажувальні роботи та за подачу і забирання вагонів на контейнерний майданчик Акціонерного товариства "Закарпатінтерпорт", а всього по двом вагонам (по двом накладним) на загальну суму 561 317,14 грн, стягнення яких є предметом спору у цій справі № 924/320/17.
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Господарський суд Хмельницької області ухвалою від 15.05.2017 залучив до участі у справі в якості відповідача-2 Закарпатську митницю ДФС, а 20.06.2017 залучив до участі у справі Закарпатську обласну державну адміністрацію в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2.
Господарський суд Хмельницької області рішенням від 20.06.2017 позов задовольнив частково. Стягнув з Державного підприємства "Славутське лісове господарство" 559 084,52 грн. У стягненні 2 232,62 грн відмовив, а також відмовив у задоволенні позову до Закарпатської митниці ДФС.
Місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до положень чинного законодавства, яке регулює правовідносини у сфері залізничних перевезень, та митного законодавства обов`язок оплати операцій, здійснених залізницею під час митного контролю на залізничному транспорті, покладений на власників товару, а не на митні органи, у зв`язку з чим суд визнав відповідача-2 неналежним відповідачем та відмовив у задоволенні позовних вимог до нього.
У частині задоволених позовних вимог до відповідача-1 суд виходив з того, що позовні вимоги про стягнення нарахованих залізницею платежів за затримку вагонів та додаткові послуги, надані залізницею у зв`язку зі здійсненням митного контролю вантажу, заявлені до відповідача-1, є обґрунтованими, оскільки відповідно до чинного законодавства саме відповідач-1, як відправник вантажу зобов`язаний внести плату за користування вагонам, зберігання вантажу під час затримки вагонів, надіслання повідомлення про затримку вантажу, оплатити залізниці здійснені нею під час митного контролю операції. Факт затримки вагонів та факт здійснення залізницею операцій, необхідних для здійснення митного контролю, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема актами загальної форми ГУ-23, які за формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, та сторонами не заперечується.
Розглянувши заяву відповідача про застосування до позовних вимог строку позовної давності, суд дійшов висновку про те, що до спірних правовідносин, пов`язаних з перевезенням вантажу у прямому міжнародному сполученні, підлягають застосуванню положення міжнародного договору - Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, учасником якої є Україна, а до вимог позивача у цій справі підлягає застосуванню встановлений статтею 31 зазначеної Угоди дев`ятимісячний строк позовної давності. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення плати за користування вагонами заявлені з дотриманням встановленого Угодою дев`ятимісячного строку позовної давності, оскільки зазначені платежі були розраховані за весь період користування (затримки) вагонів та початок перебігу строку позовної давності щодо зазначених вимог розпочався не з моменту початку строку затримки вагонів, що був засвідчений в актах загальної форми № 7557 від 14.05.2016 та № 7561 від 15.05.2016, а з моменту закінчення затримки вагонів, який зафіксований в актах загальної форми за жовтень 2016 року. Інші платежі, розраховані на підставі актів загальної форми за серпень, жовтень та листопад 2016 року, також заявлені до стягнення в межах дев`ятимісячного строку позовної давності. Разом з цим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення збору за часткове відвантаження товару у розмірі 2 232,62 грн, нарахованого на підставі актів загальної форми № 39 від 14.05.2016 та № 53 від 19.05.2016, заявлені з пропуском строку позовної давності, у зв`язку з чим місцевий господарський суд відмовив в цій частині позовних вимог та задовольнив позов частково.
Рівненський апеляційний господарський суд постановою від 25.10.2017 змінив рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.06.2017 в частині стягнення платежів, нарахованих за час затримки вагонів та судового збору, у зв`язку з чим виклав частину 2 резолютивної частини рішення в іншій редакції, згідно з якою стягнув з Державного підприємства "Славутське лісове господарство" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" 552 924,14 грн та 8 293,46 грн судового збору. У стягненні 8 393,00 грн платежів відмовив. У частині відмови у позові до Закарпатської митниці ДФС рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.06.2017 залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з місцевим господарським судом про те, що до спірних правовідносин, пов`язаних з міжнародним перевезенням вантажу залізничним транспортом, підлягає застосуванню Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення, учасником якої є Україна. Змінюючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково застосував статтю 31 "Претензійна і позовна давність" Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення в редакції станом на 01.07.2011, яка передбачає дев`ятимісячну позовну давність, оскільки зазначена редакція Угоди втратила чинність і станом на момент виникнення спірних правовідносин діяла інша редакція Угоди від 16.10.2015, в якій строки позовної давності визначені не у статті 31, а у статті 48 та не встановлені строки давності за позовами, пред`явленими перевізником. Апеляційний суд на підставі статті 5 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення в редакції від 16.10.2015, зробив висновки, що при відсутності відповідних положень у вказаній угоді застосовується національне законодавство України, зокрема частина п`ята статті 315 Господарського кодексу України та пункт 137 Статуту залізниць України, які встановлюють скорочений шестимісячний строк позовної давності, який за висновком суду слід обраховувати від дати складання актів загальної форми, на підставі яких позивач здійснив нарахування платежів, пред`явлених до стягнення у цій справі. При цьому, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення плати за вивантажувально-завантажувальні роботи в розмірі 8393,00 грн, нарахованої на підставі актів загальної форми № 39 від 14.05.2016, № 53 від 19.05.2016, № 196 від 26.08.2016 та № 197 від 27.08.2016, є такими, що заявлені з пропуском шестимісячного строку позовної давності, у зв`язку з чим суд відмовив у задоволенні вимог в цій частині.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.10.2017, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.06.2017 залишити в силі.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції при визначенні початку перебігу строку позовної давності норм матеріального права, зокрема статей 253, 261 Цивільного кодексу України, статті 315 Господарського кодексу України та пункту 137 Статуту залізниць України. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що початок перебігу строку позовної давності розпочинається від подій, зазначених окремо у кожному акті загальної форми та не врахував, що перебіг позовної давності починається саме з моменту вилучення вантажу митницею, наслідком чого є припинення договірних відносин між залізницею та відповідачем-1, тобто з моменту закінчення затримки вагонів, який зафіксований в актах загальної форми за жовтень 2016 року (з моменту закінчення митницею митних формальностей).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Стратієнко Л.В., Ткач І.В., Студенець В.І. ухвалою від 12.04.2018 поновив Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" строк на касаційне оскарження. Відкрив касаційне провадження та призначив касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 у справі № 924/320/17 до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 25.06.2018 передав справу № 924/320/17 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку про застосування до спірних правовідносин, пов`язаних з перевезенням вантажу відповідача у міжнародному сполученні, статті 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 щодо строку позовної давності, викладеного в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 911/1560/17, яка розглядалась колегією суддів Касаційного господарського суду, що входить до складу іншої судової палати. За висновком колегії суддів підставою для відступлення від зазначеного висновку є те, що до спірних правовідносин має застосовуватися однорічна позовна давність за правилами параграфів 1 та 2 статті 48 Єдиних правил до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів, які є додатком B до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення від 09.05.1980, учасником якої є Україна, а не дев`ятимісячна позовна давність, встановлена статтею 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, чинна редакція якої не містить положень щодо строків давності до вимог та позовів залізниць до відправників або вантажоодержувачів про сплату провізних платежів, штрафів, відшкодування збитку.
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 13.07.2018 прийняв до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 924/320/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" до Державного підприємства "Славутське лісове господарство", Закарпатської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Закарпатська обласна державна адміністрація, про стягнення 561 317,14 грн. Відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця". Призначив касаційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду під час розгляду справи № 924/320/17 дійшов висновку про необхідність звернення до фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді для підготовки наукового висновку по цій справі з метою формування єдності судової практики Верховного Суду щодо застосування до правовідносин, пов`язаних з перевезенням вантажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні, положень Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, яка була підписана та набрала чинності 01.11.1951, до якої Україна приєдналась 05.06.1992, та Конвенції про міжнародні залізничні перевезення від 09.05.1980 в редакції Протоколу від 03.06.1999, до якої Україна приєдналась на підставі Закону України № 943-IV від 05.06.2003. У зв`язку з викладеним суддя Касаційного господарського суду - доповідач по справі № 924/320/17 звернувся до Вченого секретаря Науково-консультативної ради при Верховному Суді Лобойка Л.М. в порядку частини 7 статті 303 Господарського процесуального кодексу України з листом про надання наукового висновку у цій справі. Крім того, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 27.11.2018 зупинив провадження у справі № 924/320/17 до надходження від Науково-консультативної ради при Верховному Суді наукового висновку у цій справі.
01.03.2018 до Касаційного господарського суду надійшов науковий висновок члена Науково-консультативної ради при Верховному Суду Поєдинок О.Р. від 28.02.2019.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідачі та третя особа відзиви на касаційну скаргу не надали.
17.04.2019 до касаційного господарського суду від позивача - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" надійшла заява про надіслання позивачу копії наукового висновку зі справи № 924/320/17.
Розглянувши зазначені заяву, Касаційний господарський суд у складі суддів об`єднаної палати не вбачає підстав для її задоволення, оскільки норми процесуального права не зобов`язують суд касаційної інстанції надсилати учасникам справи копії документів, що містяться в матеріалах справи, а відповідно до прав та обов`язків учасників справ, закріплених у статті 42 Господарського процесуального кодексу України, позивач має право на ознайомлення з матеріалами справи, має право роботи з них витяги, копії.
7. Позиція Верховного Суду
Касаційний господарський суд у складі суддів об`єднаної палати, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, обговоривши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій та повноту їх встановлення, з`ясувавши правову природу спірних правовідносин, дослідивши правові норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, правильність застосування судами норм матеріального та дотримання норм процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, спірні правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є правовідносинами з перевезення залізничним транспортом у міжнародному сполученні вантажу, відправником якого є відповідач-1.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють зокрема вантажний залізничний транспорт. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України (частини 1 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт").
Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначені Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, (далі по тексту - Статут, Статут залізниць). Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Відповідно до частини 1 статті 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.
Отже, спірні правовідносини, що виникли між сторонами у справі, регулюються як законами та підзаконними актами України, так і міжнародними договорами, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, які є частиною національного цивільного законодавства України.
На даний час на території країн, які складають євроазійську транспорту систему, застосовуються дві самостійні системи міжнародного транспортного права, які регулюють діяльність у сфері перевезення вантажів залізничним транспортом:
- перша - заснована на Угоді про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі по тексту - УМВС, СМГС, Угода), яка була підписана та набрала чинності 01.11.1951, до якої Україна приєдналась 05.06.1992;
- друга - на Єдиних правилах до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (далі по тексту - ЦІМ), які є Додатком В до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі по тексту - КОТІФ, Конвенція). Україна приєдналась до Конвенції в редакції Протоколу від 03.06.1999, яким були внесені зміни до Конвенції, на підставі Закону України № 943-ІV від 05.06.2003.
Отже, Україна є учасницею двох міжнародних угод, які регулюють діяльність у сфері перевезення вантажів залізничним транспортом. Зазначені міжнародні договори поширюють свою дію на різні ділянки української залізниці, у зв`язку з чим слід розмежовувати сферу їх застосування. У вирішенні зазначеного питання слід виходити з такого.
Відповідно до статті 1 Розділу І "Загальні положення" Угоди Угодою встановлюється пряме міжнародне сполучення для перевезення вантажів по залізницям країн-учасниць Угоди.
Згідно зі статтею 3 Угоди ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні та в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні (§ 1). Перевезення вантажів в прямому міжнародному сполученні відбуваються між станціями, які відкриті для виконання вантажних операцій відповідно до національного законодавства Сторін цієї Угоди, а в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні - за участю водної ділянки шляху, об`явленого Сторонами для таких перевезень (§ 2). Якщо Сторони є одночасно учасниками інших міжнародних угод, які встановлюють правові норми про договір перевезення вантажів залізничним транспортом, то перевезення між станціями залізниць цих Сторін можуть здійснюватися на умовах цих угод (§ 3).
Отже, аналіз статей 1 та 3 Розділу І "Загальні положення" Угоди свідчить про те, що до сфери застосування Угоди входять усі перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні між вказаними у другому параграфі статті 3 Угоди станціями, за накладними СМГС та лише по мережі залізниць - країн-учасниць Угоди.
Щодо сфери застосування КОТІФу на ділянки української залізниці слід зазначити наступне.
Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) об`єднує в собі:
- Єдині правила до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів і багажу (ЦІВ, Додаток А до Конвенції)
та
- Єдині правила до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (ЦІМ Додаток В до Конвенції).
Відповідно до § 6 статті 1 Розділу І Єдиних правил до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (ЦІМ - Додаток В до Конвенції) кожна держава, що підписала Конвенцію про транзитні міжнародні перевезення вантажів, згідно із цими Єдиними правилами, може при поданні заяви про приєднання до Конвенції заявити, що вона буде застосовувати ці Єдині правила лише до перевезень, що здійснюються на частині залізничної інфраструктури розміщеної на її території. Ця частина залізничної інфраструктури повинна бути точно визначена і бути пов`язана із залізничною інфраструктурою держави-члена. Якщо держава-член робить вказану вище заяву, то ці Єдині правила застосовуються лише за умови:
a) якщо в договорі перевезення передбачені місце прийому вантажу або місце його видачі, а також маршрут перевезення, включені до визначеної інфраструктури або,
b) якщо визначена інфраструктура пов`язує інфраструктуру двох держав-членів і була передбачена в договорі перевезення як маршрут для транзитного перевезення.
У статті 24 "Списки ліній" Розділу ІІІ Конвенції передбачено таке:
§ 2. Залізничні лінії держави-члена, що висловила застереження згідно зі статтею 1, § 6 Єдиних правил ЦІВ або згідно зі статтею 1, § 6 Єдиних правил ЦІМ, вказуються згідно з цим застереженням у двох списках:
a) перелік залізничних ліній ЦІВ,
b) перелік залізничних ліній ЦІМ.
§ 3. Держави-члени надсилають Генеральному секретареві свої заяви стосовно внесення або вилучення ліній, передбачених в § 1 і 2.
§ 4. Генеральний секретар повідомляє всім державам-членам про внесення або вилучення якої-небудь лінії.
§ 5. Перевезення зазначеними в § 2 залізничними лініями підпадають під дію Конвенції після закінчення одного місяця з дня повідомлення Генеральним секретарем про внесення її до переліку. Така лінія припиняє підпадати під дію Конвенції після закінчення трьох місяців з дня повідомлення і Генеральним секретарем про її вилучення зі списку, за винятком для вже розпочатих перевезень, які повинні бути завершені.
Відповідно до § 1 статті 42 Конвенції кожна з держав-членів може заявити в будь-який момент, що вона не буде застосовувати повністю деякі Додатки до Конвенції. Застереження і заяви про незастосування окремих положень самої Конвенції або її Додатків допускаються лише у тому випадку, коли такі застереження і заяви явним чином передбачені самими положеннями.
Інформація, розміщена на офіційному сайті Міжурядової організації з міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ), яка утворена державами-членами Конвенції на підставі КОТІФ, (www.otif.org), свідчить про те, що перелік ділянок залізниці України, на які розповсюджується сфера застосування КОТІФ, зокрема Єдині правила до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (ЦІМ), що є додатком В до КОТІФ, був визначений Україною рядом заяв, зроблених на підставі § 6 статті 1 ЦІМ та § 3 статті 24 КОТІФ. Зазначене також підтверджується Науковим висновком члена Науково-консультаційної ради при Верховному Суді Поєдинок О.Р. (пункт 2 Наукового висновку).
Отже, відповідно до інформації, що міститься на офіційному сайті Міжурядової організації з міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ), щодо списку залізничних ліній України (List of railway lines Ukraine) з урахуванням останніх змін станом на 12.12.2017, під дію правових положень КОТІФ підпорядковуються транзитні лінії залізниці з шириною колії (далі по тексту - ш.к.) 1435 мм та 1520 мм, розміщені на території України, а саме на ділянках:
- державний кордон з Румунією: ст. Халмеу (Румунія)/Дякове - Батьове - державний кордон зі Словаччиною: Чоп/Чиерна над Тисоу (Словаччина) (ш.к. - 1435 мм), державний кордон з Венгрією: Чоп/Захонь (Венгрія) (ш.к. - 1435 мм);
- державний кордон зі Словаччиною: Матовце (Словаччина)/Ужгород (ш.к. - 1520 мм);
- державний кордон з Румунією: Халмеу (Румунія) - Дякове (ш.к. - 1520 мм);
- державний кордон з Румунією: Дорнешть (Румунія)/Вадул-Сірет (ш.к. - 1435 мм);
- державний кордон з Румунією: Дорнешть (Румунія)/Вадул-Сірет (ш.к. - 1520 мм);
- державний кордон з Угорщиною: ст. Епережке (Угорщина)/Батьове - Мукачеве (ш.к. - 1435 мм);
- державний кордон з Польщею: Медика (Польща)/Мостиська ІІ - Мостиська І (ш.к. - 1435 мм);
- державний кордон з Польщею: Дорогуськ (Польща)/Ягодин - Ковель (ш.к. - 1435 мм).
З огляду на викладене об`єднана палата Касаційного господарського суду дійшла висновку, що сфера дії Конвенції та, зокрема Єдиних правил ЦІМ, до перевезень вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні між державами учасницями Конвенції за накладними ЦІМ, є обмеженою лініями залізниць України, включених у перелік залізничних ліній ЦІМ, та регулюється параграфом 6 статті 1 Єдиних правил ЦІМ. Відповідно сфера застосування Конвенції розповсюджується не на всю залізничну інфраструктуру України, а лише на чітко визначені межі ліній залізниці.
Отже, в якості загального висновку щодо сфер дії та застосування зазначених міжнародних договорів: Угоди та Конвенції слід зазначити, що дія Угоди поширюється на більшу кількість ділянок української залізниці (майже на всі лінії залізниці України), а дія Конвенції з урахуванням міжнародних заяв - на меншу, лише на певні чітко визначені прикордонні ділянки залізниці на заході країни, переважно на ділянки, що мають вузьку ширину колії 1435 мм, а також на ділянки з шириною колії 1520 мм на державному кордоні з Румунією зі станцій Дякове та Вадул-Сірет в Україні та на державному кордоні зі Словаччиною зі станції Ужгород.
Відповідно, лінія залізниці на кордоні зі Словаччиною в місті Чопі підпадає під регулювання КОТІФ саме на ділянці Чоп (Україна) - Чиерна над Тисоу (Словаччина ), яка має вузьку ширину колії 1435 мм.
Як встановили суди попередніх інстанцій, у спірних правовідносинах у цій справі вагони із вантажем, які були оформлені як міжнародне перевезення та слідували з України в Словаччину, прибули на прикордонну станцію Чоп, де були відчеплені від рухомого складу на підставі заявок Закарпатської митниці для проведення митного контролю. При цьому, доказів того, що вагони з вантажем у спірному міжнародному перевезенні були затримані на прикордонній станції Чоп в Україні саме на ділянці залізниці з вузькою шириною колії, яка підпадає під сферу дії КОТІФ, матеріали справи не містять.
Крім того, відповідно до визначення термінів, що містяться у статті 2 Угоди, під перевезенням вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні розуміється перевезення залізничним транспортом по території двох чи більше держав вантажів за єдиним документом (накладною), оформленим на весь маршрут слідування.
Згідно з параграфами 1, 3 статті 14 Розділу ІІ "Договір перевезення" Угоди відповідно до договору перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення по маршруту, узгодженому відправником і договірним перевізником, і видати його отримувачу. Укладення договору перевезення підтверджується накладною.
Згідно з підпунктом 7.1. пункту 7 Розділу ІІ "Накладна" Правил перевезення вантажів, що є Додатком 1 до Угоди, перевезення вантажу оформлюється накладною СМГС єдиного зразка за формою, наведеною в Додатку 1 до цих Правил.
Відповідно до параграфів 1, 2 статті 6 Розділу ІІ Єдиних правил ЦІМ, що є Додатком В до Конвенції, згідно з договором перевезення перевізник зобов`язується перевезти вантаж за плату до місця призначення і видати його одержувачу. Договір перевезення повинен бути підтверджений накладною, складеною згідно з єдиним зразком.
Вимоги до змісту накладної містяться в статті 7 Єдиних правил ЦІМ.
Згідно з параграфом 1 статті 12 Єдиних правил ЦІМ накладна є доказом укладення і умов договору перевезення, а також приймання вантажу перевізником, доки не доведено протилежне.
Отже, за загальним правилом перевезення вантажу по залізницях країн-учасниць Угоди оформлюється накладною СМГС, а по залізницях країн-учасниць Конвенції - накладною ЦІМ.
У випадках, якщо перевезення вантажу здійснюється залізницями як країн-учасниць УМВС, які одночасно є учасниками інших міжнародних Угод, зокрема КОТІФ, так і країн, які не є учасниками Угоди, а є учасниками інших міжнародних Угод, оформлення міжнародних вантажних перевезень між країнами, які належать до двох різних правових систем може здійснюватися двома способами: шляхом переоформлення перевізних документів (накладних) на прикордонних станціях з СГМС на ЦІМ або шляхом створення єдиного документу, визнаного обома правовими системами.
Можливість здійснення перевезення вантажів із застосуванням уніфікованої накладної ЦІМ/СМГС передбачено в статті 13 Угоди. Зазначеною статтею передбачено, що зразок накладної ЦІМ/СМГС, а також правила її заповнення та застосування містяться в Посібнику по накладній ЦІМ/СМГС, що є додатком 6 до Угоди.
Слід зазначити, що складання накладної ЦІМ/СМГС на перевезення вантажу в міжнародному сполученні, порядок її заповнення передбачено лише Угодою. КОТІФ (Конвенція) не містить положень щодо зазначеної накладної.
Відповідно до визначень, що містяться в пункті 2 Розділу "А" Посібника, накладна ЦІМ/СМГС є підтвердженням укладення договорів перевезення по ЦІМ та СМГС у сполученнях між країнами, які застосовують ЦІМ та СМГС; згідно з визначеннями під місцем перевідправлення розуміється місце зміни режиму правового регулювання перевезення по ЦІМ та СМГС. Зазначене місце перевідправлення одночасно є також:
- у сполучення ЦІМ-СМГС: місцем доставки згідно з ЦІМ та станцією відправлення згідно з СМГС,
- у сполучення СМГС-ЦІМ: станцією призначення згідно з СМГС та місцем приймання вантажу згідно з ЦІМ.
Пунктом 6 Розділу "Б" Посібника встановлені Умови застосування накладної ЦІМ/СМСГ, якими передбачено, що з урахуванням положень цього Посібника накладна ЦІМ/СМГС у сфері дії ЦІМ застосовується як накладна ЦІМ, а в сфері дії СМГС - як накладна СМГС. Це правило діє аналогічно і для застосування накладної ЦІМ/СМГС в якості митного документа.
Як встановили суди попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, перевезення вантажу у спірних правовідносинах здійснювалось з місця приймання вантажу на станції Славута Південно-Західної залізниці до місця доставки - залізничної станції Ліскова в Словаччині. Міжнародне перевезення вантажу у спірних правовідносинах у цій справі було оформлене двома уніфікованими накладними ЦІМ/СМГС.
Відповідно до підпункту 10.2. пункту 10 Розділу "Б" Посібника відправник за накладною є відправником по договору перевезення СМГС та одночасно отримувачем по договору перевезення СМГС та відправником по договору перевезення ЦІМ.
Отже, у випадках, якщо перевезення вантажу здійснюється залізницями як країн-учасниць Угоди, які одночасно є учасниками інших міжнародних Угод, зокрема Конвенції, до країн, які не є учасниками Угоди, а є учасниками інших міжнародних угод, то перевезення вантажу підлягає правовому регулюванню наступним чином: перевезення вантажу по мережі залізниць країни-учасниці Угоди до станції призначення по СМГС здійснюється за положеннями Угоди, а після здійснення перевідправлення (перевантаження в інші вагони, зміни колісних пар) в місці приймання вантажу згідно з ЦІМ на ділянці залізниці, що віднесена до списку ліній ЦІМ, - за положеннями ЦІМ КОТІФ.
Як встановили суди попередніх інстанцій, у пункті 1 накладних ЦІМ/СМГС за №№ відправки 489245 та 491886, що підтверджують перевезення вантажу у спірних правовідносин, відправником є Державне підприємство "Славутський лісгосп". У пункті 29 накладних ЦІМ/СМГС місцем перевідправлення зазначено станцію Чоп (експ. ЖСР).
Однак, вантаж після прибуття на станцію Чоп був затриманий Закарпатською митницею ДФС та не був випущений митними органами із зони митного контролю.
Тобто фактично вантаж не був переданий для перевідправлення до місця приймання вантажу згідно з ЦІМ, про що свідчить відсутність в графах №№ 30, 64, 66 накладних відомостей щодо місця та часу перевідправлення, попереднього узгодження перевезення з перевізником ЦІМ на місці перевідправлення, договірного перевізника ЦІМ, внесення яких передбачено підпунктом 14.3., пунктом 15 Розділу "Б" Посібника.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів затримання вагонів з вантажем у спірному міжнародному перевезенні на прикордонній станції Чоп в Україні саме на ділянці залізниці з вузькою шириною колії, яка підпадає під сферу дії КОТІФ, та враховуючи те, що перевідправлення вантажу згідно з ЦІМ не здійснювалось, а вантаж не був переданий на ділянку залізниці, що віднесена до списку залізничних ліній ЦІМ, які підпадають від сферу регулювання КОТІФ, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшла висновку, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ЦІМ, які є додатком В до КОТІФ. Натомість міжнародним договором, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, є саме Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення.