ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/1423/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Баранець О.М., Кондратова І.Д.,
обов`язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді у судовій колегії здійснює помічник судді Гаврилюк П.Д.;
за участю представників:
позивача - Проконової К.В.,
відповідача - не з`явився,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог
на предмет спору - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС,
на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Поліщук Л.В., судді - Мишкіна М.А., Таран С.В.)
від 21.02.2019,
за позовом державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту),
до Одеської митниці ДФС,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області,
про зобов`язання укласти договір,
В С Т А Н О В И В:
у липні 2018 року державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про зобов`язання Одеської митниці ДФС укласти з ДП "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) договір про відшкодування експлуатаційних витрат (водопостачання, водовідведення та теплопостачання) у редакції, викладеній у позовній заяві.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.12.2008 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області і Одеською митницею ДФС (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № ДФ-160. За умовами договору оренди, зокрема, п. 5.9 цього договору відповідач зобов`язувався укласти з ДП "Одеський морський торговельний порт" (правонаступником якого є адміністрація, позивач) договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг, проте відповідний договір у добровільному порядку між сторонами укладено не було.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.11.2018 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2018 скасовано та позовні вимоги задоволено частково.
Визнано укладеним договір про відшкодування експлуатаційних витрат (водопостачання, водовідведення та теплопостачання), укладений між ДП "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" і Одеською митницею ДФС в редакції, вказаній у резолютивній частині постанови апеляційного суду.
13.03.2019 Одеська митниця ДФС подала касаційну скаргу на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 21.02.2019, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2018 залишити без змін.
Підставами для скасування постанови апеляційного суду зазначає те, що постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 є незаконною, необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню згідно з ст. 312 ГПК України. Зазначає, що суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2018 у справі № 916/1423/18, яке відповідає закону, неправильно застосував норми матеріального права (неправильно розтлумачив закон, застосував закон, який не підлягає застосуванню та не застосував закон, який підлягав застосуванню), а саме: ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 256, ч. 1 ст. 257, ч. 1 ст. 261, ст. 262, ч.ч. 3, 4 ст. 267, ч. 2 ст. 268, ч. ч. 1-3 ст. 631 ЦК України; ч. 3 ст. 179, ч.ч. 2, 3, 5, 7 ст. 180, ч. 1 ст. 187, ч. ч. 1, 2 ст. 189, ч. 1 ст. 223 ГК України; ч. 6 ст. 19, п. 1 ч. 3 ст. 20, п. 3 ч. 2 ст. 21, ч.ч. 1, 4 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"; ч.ч. 1, 5 ст. 48 Бюджетного кодексу України; ч.ч. 1-3 ст. 188, ч. 2 ст. 556 Митного кодексу України; ч. 3 ст. 11 Закону України "Про морські порти України"; п. 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002; п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 22.02.1994 "Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства"; п. 2.9 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 309 від 02.03.2012. Посилається на те, що договір про відшкодування експлуатаційних витрат (водопостачання, водовідведення та теплопостачання), що укладений між ДП "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" і Одеською митницею ДФС (в наведеній у постанові редакції) не відповідає умовам Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 933 від 03.09.2009), не містить всіх істотних умов договору у сфері житлово-комунальних послуг, що передбачені ч. ч. 1, 4 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин положення п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Зазначає, що позивач звернувся до господарського суду з пропуском позовної давності, встановленої ч. 1 ст. 257 ЦК України. Стверджує, що відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, а тому укладення 27.09.2016 між орендодавцем і орендарем договору про внесення змін до договору оренди від 03.12.2008 нерухомого майна, згідно з яким ДП "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (як правонаступник ДП "Одеський морський торговельний порт") стало балансоутримувачем орендованих нежитлових приміщень, не впливає на порядок обчислення позовної давності в цьому випадку. Вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про наявність триваючого правопорушення зі сторони Одеської митниці ДФС та неправильно застосував до спірних правовідносин ч. 2 ст. 268 ЦК України. Зазначає, що Південно-західним апеляційним господарським судом не взято до уваги те, що пункт 2.4.19 договору про відшкодування експлуатаційних витрат (водопостачання, водовідведення та теплопостачання) щодо здійснення Одеською митницею ДФС оплати послуги за період з 01.01.2015 за тарифами, які діють на момент укладання договору (21.02.2019), не відповідає положенням ч. 2 ст. 32 Закон України "Про житлово-комунальні послуги". Стверджує, що судом апеляційної інстанції не враховано того, що між ДП "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" і Одеською митницею ДФС не могли виникнути відносини з 01.01.2015, оскільки тільки 27.06.2016 ДП "Адміністрація морських портів України" стало балансоутримувачем за договором оренди (згідно зі змінами, внесених 27.09.2016 до договору від 03.12.2008).
У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на те, що саме на захист законного інтересу спрямовані вимоги позивача щодо укладення договору про відшкодування експлуатаційних витрат, від укладення якого відповідач тривалий час ухиляється, чим зумовлює виникнення у позивача, який є державним підприємством, надмірного тягаря щодо утримання майна, яким він фактично не користується. Вважає, що відповідач повинен нести відповідальність за свої власні дії (бездіяльність), зокрема щодо планування своїх витрат, включення їх до кошторисів. Стверджує, що жодним нормативно - правовим актом не передбачено, що забезпечення орендованих відповідачем приміщень послугами з електропостачання, водопостачання та водовідведення, теплопостачання, а також утримання мереж водопостачання та водовідведення повинно здійснюватися безоплатно за рахунок балансоутримувача такого орендованого майна. Також, посилається на те, що відповідач постійно порушує права позивача і такі порушення мають тривалий характер, а тому початковий момент позовної давності відтерміновується з кожним новим порушенням права. Вважає, що позов подано в межах позовної давності. Посилається на постанову Верховного Суду у справі № 906/803/17, постанову Верховного Суду України у справі № 916/3164/14. Стверджує, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, 03.12.2008 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець), Південною митницею (орендар) і ДП "Одеський морський торговельний порт" (балансоутримувач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № ДФ-160, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 231,9 кв.м, територіально розташовані в будинку "Службове приміщення першого району" (інв. № 066562) за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1; нежитлові приміщення загальною площею 198,9 кв.м, територіально розташовані в будинку морського вокзалу (інв. № 073000), за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6; нежитлові приміщення першого та другого повреху загальною площею 494,0 кв.м, територіально розташовані в "Корпусі № 2 з теплопунктом" (інв. № 060382), за адресою: м. Одеса, вул. Андрієвського, 2; нежитлові приміщення загальною площею 1 239,4 кв.м, територіально розташовані в будинку морського вокзалу (інв. № 073000), що перебуває на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт" за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6.
Пунктом 5.9 договору № ДФ-160 від 03.12.2008 встановлено, що орендар зобов`язується здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору орендар зобов`язався укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців (п. 10.1 договору).
За п. 10.4 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженого управляти об`єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін.
Між орендарем та орендодавцем було підписано акт приймання-передачі державного нерухомого майна від 03.12.2008 до договору.
Судами встановлено, що з 13.06.2013 ДП "Адміністрація морських портів України" є правонаступником ДП "Одеський морський торгівельний порт" за договором оренди нерухомого майна № ДФ-160 від 03.12.2008 з відповідними правами та зобов`язаннями. Виступає балансоутримувачем орендованого майна за вказаним договором.
27.09.2016 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) і Одеською митницею ДФС (орендар), що є правонаступником Південної митниці, було укладено договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 03.12.2008 (обліковий номер договору № 20984091633).
За умовами договору від 27.09.2016 орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне майно (яке вказане у цьому договорі), яке знаходиться на балансі ДП "Одеський морський торгівельний порт", ДП "Адміністрація морських портів України" (балансоутримувачі). Зокрема, нежитлові приміщення, загальною площею 1 438,30 кв.м, територіально розташованих в будинку морського вокзалу (інв. № 073000), за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6.
У п. 5 договору від 27.09.2016 встановлено, що такі зміни набирають чинності з дня їх підписання сторонами та скріплення печатками. Сторони дійшли згоди, що договір про внесення змін до договору оренди від 03.12.2008 регламентує взаємовідносини між сторонами, що виникли між ними з 13.06.2013 відповідно до ст. 631 ЦК України.
Відповідно до п. 7 договору від 27.09.2016 на правовідношення сторін, не врегульовані цими змінами, розповсюджуються умови договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 03.12.2008.
На виконання п. 5.9 договору оренди нерухомого майна № ДФ-160 від 03.12.2008, адміністрація Одеського морського порту направила на адресу Одеської митниці ДФС лист № 33А/1962 від 13.09.2017 з проектами договорів на відшкодування експлуатаційних витрат (водопостачання, водовідведення та теплопостачання) та відшкодування експлуатаційних витрат за спожиту електричну енергію для підписання та повернення з метою подальшого узгодження (а.с. 49, т. 1).
16.03.2018 адміністрацією Одеського морського порту було направлено відповідачу лист № 19-33А/492, в якому, посилаючись на лист від 13.09.2017, вона просила погодити вказані договори (а.с. 60, т. 1).
Місцевий господарський суд, керуючись ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, ст. ст. 509, 525, 530, 626, 629, 759 ЦК України, ст. ст. 193, 283 ГК України, Законом України "Про морські порти України", врахувавши п. 5.9 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № ДФ-160 від 03.12.2008 (зі змінами), який є чинним і обов`язковим для виконання сторонами, дійшов висновку про те, що в силу п. 5.9 договору у орендаря виник обов`язок протягом 15 робочих днів після підписання договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, однак останнім його не було виконано. З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовом. Однак, врахувавши подану відповідачем заяву про застосування позовної давності, яка містилась у відзиві на позовну заяву № 15886/18 від 06.08.2018, у запереченнях № 17802/18 від 03.09.2018 та, що заміна сторін у зобов`язанні (27.09.2016 між орендодавцем і відповідачем було укладено договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 03.12.2008) не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності відповідно до ст. 262 ЦК України, відмовив у задоволенні цього позову з підстав пропуску позовної давності.