Постанова
Іменем України
24 червня 2019 року
м. Київ
справа № 428/2326/17
провадження № 61-42745св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Луганської області від 17 липня 2018 року у складі колегії суддів: Дронської І. О., Гаврилюка В. К., Коновалової В. А.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Позовні вимоги мотивовані тим, що до 21 листопада 2013 року перебувала з відповідачем у шлюбі і сторони мають дочку, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка, після розірвання шлюбу сторін, за домовленістю останніх, залишилась проживати разом з позивачем та позивач жодного разу не заперечувала у разі виникнення бажання у відповідача поспілкуватися з дитиною.
У червні 2014 року у зв`язку із початком проведення бойових дій на території Луганської області позивач виїхала разом із дочкою до с. Світле, Херсонської області, куди у середині серпня 2014 року приїхав і відповідач, який перебував там до кінця вересня 2014 року.
Приблизно 23-24 вересня 2014 року позивач вимушена була повернутися до м. Луганська для догляду за тяжко хворим дідусем. За домовленістю з відповідачем, на термін змушеної відсутності позивача, їх дочка, для забезпечення безпеки її життя та здоров`я, поїхала з батьком до м. Рубіжне, де мешкали родичі відповідача, при цьому позивач не втрачала зв`язку з дитиною, поверталась до м. Рубіжного і дочка проживала разом з нею у орендованій квартирі.
У серпні 2015 року позивач остаточно переїхала мешкати до м. Рубіжне, де зареєструвалась як особа, що переміщена з тимчасово окупованої території України та району проведення АТО і звернулась до відповідача з питання повернення дочки ОСОБА_4, однак відповідач почав уникати зустрічей, на телефонні дзвінки не відповідав, а потім взагалі змінив номер мобільного телефону та місце проживання дочки, чим не надавав можливості позивачу навіть побачитися із дочкою та вимусив позивача особисто займатися розшуком дочки та звертатися із заявами з цього питання до правоохоронних органів.
04 вересня 2015 року позивачу стало відомо про наявність рішення Троїцького районного суду Луганської області від 29 травня 2015 року, яким визначено місце проживання дочки ОСОБА_4 разом з її батьком - відповідачем у справі. 09 грудня 2015 року апеляційним судом Луганської області було скасовано вказане судове рішення. У середині жовтня 2015 року позивачу стало відомо про зміну відповідачем свого місця проживання у м. Рубіжному на м. Сєвєродонецьк, куди відповідач переїхав разом з їх дочкою. На її звернення, 20 листопада 2015 року органом опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради Луганської області, рішенням № 578 від 24 листопада 2015 року визначено спосіб участі позивача у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_4, але відповідач ігнорує зазначене рішення в повному обсязі, навіть щодо зустрічей з його участю та продовжує перешкоджати спілкуванню позивача з дочкою та приймати участь у її вихованні.
ОСОБА_1 просила зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у вільному спілкуванні позивача з донькою та участі у її вихованні; встановити дні для зустрічей позивача з донькою без участі батька дитини або інших родичів зі сторони батька дитини, а саме:
з 10-00 год. неділі по вівторок включно, у середу позивач відводить дитину до школи, а відповідач забирає її до суботи включно, не порушуючи режиму для дитини та відвідування позашкільних закладів;
щороку у період літніх канікул: червень з 01 по 15 число включно, липень з 17 по останнє число включно, серпень з 01 по 15 число включно Владислава проводить разом з матір`ю, ОСОБА_1, а також першу половину зимових канікул, починаючи з першого дня, другу половину весняних канікул та першу половину осінніх канікул ОСОБА_6 проводить разом з матір`ю ОСОБА_1 ;
перші три зустрічі позивача з донькою провести у присутності батька ОСОБА_2 та психолога Сєвєродонецького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, для налагодження емоційного контакту;
стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, задоволено:
1) зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні та участі у вихованні доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2) визначено способи участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки, ОСОБА_3, а саме:
призначено час для спілкування та виховання дитини, щотижня, з 10-00 год. неділі по вівторок включно, у середу ОСОБА_1 відводить дитину до школи, а ОСОБА_2 забирає її до суботи включно, не порушуючи режиму для дитини та відвідування позашкільних закладів;
щороку у період літніх канікул: червень з 01 по 15 число включно, липень з 17 по останнє число включно, серпень з 01 по 15 число включно - ОСОБА_3, проводить разом з матір`ю ОСОБА_1, першу половину зимових канікул, починаючи з першого дня, другу половину весняних канікул та першу половину осінніх канікул ОСОБА_3 проводить разом з матір`ю ОСОБА_1 ;
перші три зустрічі ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 провести у присутності батька ОСОБА_2 та психолога Сєвєродонецького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, для налагодження емоційного контакту.
3) вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 перешкоджає у спілкуванні та вихованні ОСОБА_1 доньки. Тому з урахуванням соціального стану та поведінки позивача, враховуючи встановлену судом атмосферу між батьками дитини, а також режим дитини, виходячи з рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, ОСОБА_1 необхідно надати право участі у вихованні малолітньої дочки та спілкуванні з нею, що буде відповідати конституційним засадам рівності прав і обов`язків матері і батька.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Луганської області від 17 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 грудня 2017 року скасоване в частині призначення часу для спілкування ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_3 щотижня з 10-00 годин неділі по вівторок включно, та відведення дитини до школи у середу та в цій частині ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено способи участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 а саме: призначено час для спілкування та виховання дитини щотижня, з 10-00 години неділі, з ночівкою та відведенням у понеділок до школи, зі школи ОСОБА_3 забирає ОСОБА_2, не порушуючи режиму для дитини та відвідування позашкільних закладів. У іншій частині позовних вимог рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що мати, яка намагається усіма законними способами відстояти своє право на спілкування з дитиною, яку вона любить та за якою сумує, не може бути чужою для цієї дитини. Конфлікт між сторонами став причиною відсутності зв`язку між ОСОБА_7 та її матір`ю, та як було встановлено колегією суддів, є наслідком перешкод відповідача у спілкуванні ОСОБА_4 з матір`ю, обмеження відповідачем наприкінці 2015 року доступу дитини до матері, категорично негативне налаштування ОСОБА_2 дитини проти матері, актуальне ставлення ОСОБА_4 по відношенню до матері сформувалось за рахунок особистої образи на матір, зародженої на ґрунті туги за нею та негативного ставлення ОСОБА_2 та ОСОБА_8 до ОСОБА_1, що від дитини не приховувалось, не виключаючи активного обговорення. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про безвідповідальне та жорстоке ставлення ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та наявність таких проявів у поведінці позивача, які б були підставою для усунення останньої від спілкування з дитиною та її виховання. Будь-яких доказів негативного впливу позивача ОСОБА_1 на дочку ОСОБА_9 не доведено. Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що дитина потребує постійного спілкування з матір`ю. ОСОБА_2, який перешкоджає спілкуванню доньки з її матір`ю порушує права та інтереси малолітньої дитини, наявні проблеми та обставини (конфлікт між батьками) певною мірою порушують нормальну життєдіяльність дитини та впливають на її емоційний стан, існуюча конфліктна ситуація між матір`ю та батьком дитини негативно впливає на її фізичний та психологічний стан.
Апеляційний суд вказав, що визначений рішенням Виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради № 578 від 24 листопада 2015 року порядок спілкування позивача з дитиною є не зовсім прийнятним. Рішення повинно містити вичерпні, чіткі та безумовні висновки. Зазначення днів тижня без встановлення часу для спілкування, а також посилання на те, що в інші дні і часи порядок спілкування позивача з дочкою має додатково обумовлюватися існуванням попередньої домовленості з відповідачем, при наявності між сторонами тривалого конфлікту, фактично унеможливлює регулярне спілкування дитини з матір`ю та участь останньої у вихованні дитини. Крім того, апеляційний суд звернув увагу на те, що саме відповідачем не виконувалось це рішення, яке у апеляційній скарзі ОСОБА_2 оцінює як цілком виважене та обґрунтоване, ухвалене на підставі глибокого та всебічного вивчення профільними спеціалістами із залученням професійних психологів, проблем взаємовідносин між батьками та дитиною.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та надані сторонами, в їх сукупності, всі докази, та правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, але визначаючи час, призначений для спілкування ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_3, у повній мірі не врахував інтереси дитини та режим її життя. Суд першої інстанції повинен був взяти до уваги те, що сторони проживають у різних містах, дитина відвідує ЗОШ №12 м. Сєвєродонецька з 08-00 години до 13-30 годин, а також кожен понеділок, середу, четвер, п`ятницю та суботу з 13-45 годин до 15-00 годин відвідує секцію підводного плавання у басейні, кожні вівторок та четвер з 17-30 до 19-00 годин відвідує секцію карате, кожні вівторок з 14-00 години, а п`ятницю з 16-00 години та суботу з 12-00 години дитина відвідує музичну школу за класом скрипки. Визначення судом першої інстанції перебування дитини з позивачем з 10-00 години неділі по вівторок включно, з дотриманням розпорядку дня дитини і підготовки її батьками до сну о 21-00 годині та наступного ранку відвідування школи у іншому місті о 8-00 годині, є недоцільним та не виправданим. З урахуванням встановлених обставин, які не заперечується позивачем щодо режиму дня ОСОБА_4 та кількості позашкільних закладів, які дитина відвідує, колегія суддів вважає, що відстань від місця проживання дитини та місця проживання її матері є незначною, але з врахуванням віку дитини та її інтересів, необхідності у відпочинку та підготовці до наступного дня, колегія суддів дійшла висновку, що суд невірно визначив час спілкування з дитиною щотижня з 10-00 години неділі по вівторок включно, та відведення дитини позивачем до школи у середу. Цей час повинен бути обмежений, а саме: щотижня, з 10-00 години неділі, з ночівкою та відведенням позивачем ОСОБА_4 до школи у понеділок.