У Х В А Л А
20 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/146/19
Провадження № 11-541заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
перевірила матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, третя особа - прокуратура Дніпропетровської області, про визнання протиправним та скасування рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2019 року,
УСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, третя особа - прокуратура Дніпропетровської області, в якому просив:
- визнати протиправним і нечинним та скасувати рішення відповідача
від 12 грудня 2018 року № 559 ДП-18 про притягнення прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності;
- закрити дисциплінарне провадження стосовно позивача.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою
від 23 травня 2019 року закрив провадження у справі.
На це судове рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 06 червня 2019 року відкрила апеляційне провадження у цій справі.
Згідно з вимогами статті 306 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено підготовку справи до апеляційного розгляду.
Пізняком ОСОБА_2 в прохальній частині апеляційної скарги заявлено клопотання про розгляд справи за його участі в режимі відеоконференції в приміщенні Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Згідно із частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.
Водночас Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 26 травня 1988 року в справі "Екбатані проти Швеціїї" зазначив, що якщо розгляд справи у суді першої інстанції був публічним, відсутність "публічності" при розгляді справи у другій та третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури по цій справі. Якщо апеляційна скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги ст. 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим у апеляційному чи касаційному суді особисто.
Крім того, ЄСПЛ визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі "Varela Assalino contre le Portugal" щодо гарантій публічного судового розгляду (рішення від 25 квітня 2002 року). У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права, а саме тлумачення норм Цивільного кодексу.
ЄСПЛ вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не представив переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.
Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Як убачається із матеріалів справи та оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції розглядав цю справу у відкритому судовому засіданні за участю сторін та їх представників, тобто відбувся її публічний розгляд.
Крім того, при підготовці справи до розгляду судом установлено, що під час перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі оцінці підлягатиме виключно правильність застосування норм права, оскільки характер оскаржуваного рішення не потребує встановлення додаткових фактичних обставин.
Відповідно до частини третьої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження), якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають участі сторін.