Постанова
Іменем України
20 червня 2019 р.
м. Київ
Справа №607/12579/17-к
Провадження № 51-10151км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Могильного О. П.,
суддів: Марчука О. П., Наставного В. В.,
секретаря
судового засідання Бражника М. В.,
за участю:
прокурора Дронової І. С.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),
захисника Гречаника О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисника Юзьвака І. Я., подану в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 19 вересня 2018 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017210010002751 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Дубки Городенківського району Івано-Франківської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця м. Тернополя, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, у тому числі: 27 липня 2006 року за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років; 06 травня 2011 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 8 місяців 7 днів,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кожного засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього належного їм майна.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 19 вересня 2018 року зазначений вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без змін.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину за таких обставин.
20 серпня 2017 року о 03:15 год. ОСОБА_1 та ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп`яніння, діючи за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи поблизу будинку № 2 по вул. Колонтая в м. Тернополі, з метою заволодіння майном ОСОБА_3, застосували до нього насильство, яке є небезпечним для життя та здоров`я, здушуючи шию потерпілого і наносячи йому удари руками і ногами в живіт та по голові, заподіяли легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров`я, і заволодівши майном останнього на загальну суму 1328 грн, з місця події втекли.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 стверджує, що суд, обґрунтовуючи доведеність його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, послався на суперечливі та недопустимі докази, зокрема на протокол пред`явлення особи для впізнання за участю свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5, оскільки ці особи бачили його і ОСОБА_1 до проведення цієї слідчої дії. Зазначає, що апеляційний суд не надав мотивованих відповідей на доводи апеляційних скарг сторони захисту. Вказує, що оскільки умислу на вчинення розбою за попередньою змовою з ОСОБА_1, а також мети заволодіння майном ОСОБА_6 судом доведено не було, то його дії необхідно було кваліфікувати за ст. 296 КК України. Просить судові рішення скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та його захисник Юзьвак І. Я., наводячи аналогічні доводи, вказують на відсутність в діях злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, оскільки його дії підлягали кваліфікації за ст. 296 КК України. Стверджують про недопустимість як доказів протоколів пред`явлення особи для впізнання за участю свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 відповідно до яких вони впізнали ОСОБА_1, так як ці особи бачили його на місці вчинення злочину та поблизу його. Вказують, що апеляційний суд належним чином не спростував доводи сторони захисту. Просять судові рішення скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Засуджений ОСОБА_1 додатково зазначає про недопустимість як доказу протоколу пред`явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_7, та що суд першої інстанції не спростував його доводи про те що, забираючи із землі телефон, він вважав, що той належить ОСОБА_2 Посилається на наявність суперечностей в показаннях свідків, протоколі огляду місця події щодо обставин виявлення працівниками поліції телефону ОСОБА_6 Звертає увагу, що пред`явлення особи для впізнання проводилось без захисника, мобільний телефон як речовий доказ в судовому засіданні не оглядався, а в матеріалах провадження відсутні докази належності мобільного телефону потерпілому, а також наявності попередньої змови на вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисник Гречаник О. В. підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити.
Прокурор Дронова І. С. вважала касаційні скарги засуджених та захисника необґрунтованими та просила залишити їх без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З огляду на це, суд касаційної інстанції при перевірці судових рішень виходить із фактичних обставин встановлених судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суд дотримався вимог зазначеного закону.
Висновок суду про доведеність винуватості вчинення ОСОБА_1 нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя і здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб та ОСОБА_2 нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя і здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.
Твердження сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження доказів наявності у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 попередньої змови на вчинення злочину є безпідставними.
На підставі аналізу доказів, детально наведених у вироку, виходячи з конкретних обставин провадження, встановлених під час судового розгляду, суд дійшов правильного висновку, що діям обвинувачених, на підставах, зазначених у вироку, притаманні ознаки попередньої змови групою осіб, тобто вони заздалегідь, до початку злочину (до моменту виконання його об`єктивної сторони), домовилися про спільне його вчинення. При цьому ця домовленість могла відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.
При цьому, у касаційних скаргах не оспорюється, що ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 вчинили узгоджені злочинні дії щодо ОСОБА_6 .