Постанова
Іменем України
18 червня 2019 року
м. Київ
судова справа № 219/11869/16-к
провадження № 51-9861км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Білик Н. В., Ємця О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Рибачук Г. А.,
захисників Деркаченка Ю. О.,
Дейнеки І. Г. (в режимі відеоконференції),
виправданих ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 12014050420000797 від 09 серпня 2014 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
с. Панчево Новомиргородського району Кіровоградської області, жителя
АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 365 КК України;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Кіровограда, жителя АДРЕСА_2 ), такого, що в силу ст. 89 КК України не має судимості,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 травня 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області
від 02 травня 2018 року виправдано через недоведеність у вчиненні інкримінованих злочинів: ОСОБА_1 -за ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 365 КК України; ОСОБА_2 - за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК України.
Вирішено питання про долю речових доказів, а також прийнято рішення про залишення без розгляду цивільного позову ОСОБА_4
За обвинувальним актом орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за таких обставин.
ОСОБА_1 , обіймаючи посаду міліціонера взводу № 3 роти № 4 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Артемівськ" Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі - БПСМОП "Артемівськ"), маючи звання молодшого сержанта міліції, всупереч положенням Закону України "Про міліцію" та Положення про підрозділи міліції громадської безпеки особливого призначення, затвердженого наказом
Міністерства внутрішніх справ України від 08 травня 2014 року № 447 (далі - Положення), маючи умисел на викрадення та незаконне позбавлення волі ОСОБА_5 з метою перевірки його на причетність до участі в незаконних збройних формуваннях на території проведення антитерористичної операції,
08 серпня 2014 року о 15:18 умисно за попередньою змовою групою осіб
із міліціонером взводу № 1 роти № 1 БПСМОП "Артемівськ" ОСОБА_12
та ОСОБА_2, а також міліціонерами БПСМОП "Артемівськ" ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_19, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та
ОСОБА_10 , які не знали про наміри ОСОБА_1, ОСОБА_11 та ОСОБА_2, будучи озброєними та одягнутими у камуфльований одяг, прибули на двох автомобілях "Нива" до бази відпочинку " Острів скарбів" у с. Щурове Краснолиманського району Донецької області (вул. Набережна, 17).
Цього ж дня ОСОБА_1 умисно, явно перевищуючи межі наданих йому прав та повноважень, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_12 та ОСОБА_2 , а також за сприяння ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_15, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які не усвідомлювали злочинного характеру дій ОСОБА_1, ОСОБА_11 та ОСОБА_2, із застосуванням фізичного насильства та погроз застосувати автоматичну вогнепальну зброю
за відсутності будь-яких законних підстав у період із 15:18 до 15:38 із кімнати № 5 указаної бази відпочинку примусово помістили ОСОБА_5 до салону належного йому автомобіля марки "Mercedes-Benz Sprinter" (реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ) та, незаконно заволодівши у такий спосіб цим авто, що завдало значної матеріальної шкоди ОСОБА_5 , доставили останнього до підвального приміщення в будинку на АДРЕСА_3, де утримували його з 08 по 13 серпня 2014 року.
13 серпня 2014 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_2 на ґрунті неприязного ставлення до осіб, які брали участь у незаконних збройних формуваннях на території проведення антитерористичної операції, будучи озброєним автоматом Калашникова калібру 7,62 мм, вивів ОСОБА_5 з вищевказаного підвального приміщення, куди його напередодні доставили та незаконно утримували, зв`язав йому руки за спиною та помістив
у салон автомобіля "Mercedes-Benz Sprinter", вивіз його на ділянку місцевості на території Покровської сільської ради Артемівського району Донецької області на відстані 4 км від автошляху Київ - Харків - Довжанський у північному напрямку
та 60 м від автошляху м. Артемівськ - м. Попасна у західному напрямку, вивів із автомобіля й відвів на вершину пагорбу до отвору водозабірного колодязя, де вистрелив короткою чергою в голову ОСОБА_5 , чим завдав тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя останнього, від яких той помер.
Орган досудового розслідування кваліфікував такі дії:
- ОСОБА_1 : за ч. 2 ст. 365 КК України - як перевищення службових повноважень, тобто умисне вчення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувалися насильством та погрозою застосування насильства; за ч. 3 ст. 289 цього Кодексу - як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, що завдало значної матеріальної шкоди;
- ОСОБА_2 : за ч. 2 ст. 146 КК України - як незаконне позбавлення волі та викрадення людини за попередньою змовою групою осіб; за ч. 3 ст. 289 цього Кодексу - як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, що завдало значної матеріальної шкоди, а також за ч. 1 ст. 115 КК України - як убивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
У результаті розгляду кримінального провадження місцевий суд з урахуванням положень статей 2, 8, 17 КПК України й сукупності досліджених у судовому засіданні доказів дійшов висновку, що обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 289 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 115 цього Кодексу, не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження та доказах (належних, допустимих, прямих чи непрямих), зібраних під час досудового й судового слідства, а тому виправдав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через недоведеність вчинення ними інкримінованих злочинів.
Донецький апеляційний суд ухвалою від 18 жовтня 2018 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор фактично посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, наводить доводи стосовно передчасності висновку місцевого суду про те, що досліджені
в судовому засіданні докази не доводять винуватості ОСОБА_1
та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм злочинів.
Суть доводів прокурора зводиться до того, що він не погоджується з висновком місцевого суду про виправдання через недоведеність у вчиненні інкримінованих злочинів: ОСОБА_1 - за ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 365 КК України
та ОСОБА_2 . - за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК України.
Апеляційний суд, як вважає прокурор, формально зазначивши у своєму рішенні доводи, викладені в апеляційній скарзі сторони обвинувачення, всупереч вимогам ч. 2 ст. 419 КПК України належним чином їх не перевірив і не навів належних мотивів на їх спростування.
У запереченні на касаційну скаргу прокурора захисник виправданого
ОСОБА_2 - адвокат Дейнека І. Г., посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити без зміни постановлені у кримінальному провадженні судові рішення, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор, висловивши свої доводи на часткове підтримання касаційної скарги, вважала, що судові рішення постановлено всупереч положенням статей 94, 370, 374, 419 КПК України, а тому просила скасувати ці рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Захисники Деркаченко Ю. О. та Дейнека І. Г., а також виправдані ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі прокурора, кожен окремо просили постановлені судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.