Постанова
Іменем України
24 червня 2019 року
м. Київ
справа № 753/4001/14-ц
провадження № 61-28970св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С.Ю., Петрова Є.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: Перша київська обласна державна нотаріальна контора, Києво-Святошинська районна державна нотаріальна контора, Горенська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 травня 2017 року у складі головуючого Колесник О.М. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 жовтня 2017 року у складі головуючого у складі суддів: Мараєвої Н.Є., Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в якому просив визнати недійсним заповіт, складений його батьком ОСОБА_5 08 червня 1996 року, скасувати свідоцтво про право на спадщину за цим заповітом, видане 18 травня 2011 року Першою Київською обласною державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_6 ..
Позов мотивовано тим, що він є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_7 Окрім нього в сім`ї було ще двоє дітей - ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Всією родиною з 1965 року вони проживали в будинку АДРЕСА_1, який був побудований батьками позивача. В грудні 1984 року позивач переїхав до іншого будинку в с. Горенка, однак майже щодня навідував батьків та братів. В ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати - ОСОБА_7, однак а ні батько, а ні брати оформленням спадщини за померлою не займалися. ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько - ОСОБА_5, після смерті якого оформленням спадщини позивач не займався, оскільки вже не був зареєстрованим у буд. АДРЕСА_1, а на запитання до брата - ОСОБА_6, яким чином було оформлено право власності на будинок, останній відмовчувався та не давав чіткої відповіді. Лише після його смерті, ОСОБА_1 стало відомо, що право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 його брат ОСОБА_6 отримав на підставі заповіту, складеного батьком 08 червня 1996 року, та отриманого згодом свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Інша половина спірного будинку також невідомим позивачу чином була оформлена на ОСОБА_4, сина покійного брата позивача - ОСОБА_8 . На підставі звернення позивача до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, нотаріусом було заведено спадкову справу №192/2013, а пізніше з відповідними заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулись і сини ОСОБА_6 - ОСОБА_9 та ОСОБА_3 .
Зазначає, що предметом даного спору є заповіт, складений ОСОБА_5 08 червня 1996 року та вважає, що він підписаний не рукою його батька, а тому просить визнати даний заповіт недійсним та відповідно скасувати свідоцтво про право на спадщину, яке видане на підставі заповіту. При цьому, вказує, що строк позовної давності ним не пропущений, адже про наявність заповіту йому стало відомо лише в 2013 році, після братової смерті.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 травня 2017 року, залишене без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 11 жовтня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в позові суд першої інстанції, з висновками якими погодився апеляційний суд, виходили з того, що оскільки відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи в графі "підпис" даного заповіту стоїть підпис саме ОСОБА_5, а інших доказів, які б спростовували дійсність даного правочину, відсутні, тому підстав для задоволенні позову теж не має.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій 13 листопада 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_1 , просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з Дарницького районного суду м. Києва(753/4001/14-ц).
Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої та апеляційної інстанції постановляючи судові рішення не встановили всіх фактичних обставин справи, а саме, що заповіт складений ОСОБА_5 08 червня 1996 року підписаний не рукою його батька, а тому просить визнати даний заповіт недійсним та відповідно скасувати свідоцтво про право на спадщину, яке видане на підставі заповіту.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
Відзив по справі не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 є синами ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (т.1, а.с.7, 9).
Як встановлено судами, власником будинку АДРЕСА_1 з 1965 року був ОСОБА_5, що підтверджується домовою книгою (т.1, а.с.11-14).
У вказаному будинку були зареєстровані та проживали з 14 березня 1966 року ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_1, а пізніше і ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Горенською сільською радою Києво-Святошинського району (т.1, а.с.8).
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 08 червня 1996 року в селі Горенка, Києво-Святошинського району, Київської області ОСОБА_5 було складено заповіт, посвідчений секретарем виконкому Горенської сільської ради народних депутатів Києво-Святошинського району, Київської області Мазниченко Т.М., та зареєстрований в реєстрі за №64, відповідно до якого все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все, що належатиме ОСОБА_5 на день смерті і на що за законом він матиме право, він заповідає у власність сину ОСОБА_6 та онуку ОСОБА_10 в рівних долях кожному (т.1, а.с.20).
ІНФОРМАЦІЯ_6 померла мати позивача - ОСОБА_7, а 31 березня 2003 року - батько, ОСОБА_5 (т.1, а.с.15).
Як встановлено судами, 18 травня 2011 року державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори на підставі заповіту посвідченого секретарем виконкому Горенської сільської ради народних депутатів Києво-Святошинського району, Київської області 08 червня 1996 року, зареєстрованого в реєстрі за №64, ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право на спадщину, яка складається з 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1, з відповідною частиною господарських будівель і споруд (т.1, а.с.19).
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №10630/10631/16-32, складеним 30 листопада 2016 року судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (Т.2, а.с.53-60) підпис від імені ОСОБА_5 у графі "Підпис" в оригіналі заповіту від імені ОСОБА_5 від 08 червня 1996 року, посвідченого ОСОБА_11, секретарем виконкому Горенської сільської Ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області, за реєстром №64, виконаний самим ОСОБА_5 .