Постанова
Іменем України
24 червня 2019 року
м. Київ
справа № 149/719/16-ц
провадження № 61-19615св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Обласна фізіотерапевтична лікарня,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 15 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Луценка В. В., Берегового О. Ю.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Обласної фізіотерапевтичної лікарні, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовна заява мотивована тим, що з 01 серпня 2001 року він працював у Хмільницькій обласній фізіотерапевтичній лікарні на 0.5 посади інструктора з трудової терапії ЛДВ і 0.5 посади медсестри бальнеологічного кабінету ЛДВ, наказом від 26 лютого 2016 року його було звільнено згідно частини четвертої статті 40 КЗпП України, за систематичні прогули без поважних причин 5, 12 та 18 лютого 2016 року. Своє звільнення вважає незаконним, оскільки 12 та 18 лютого він був відсутній на роботі з поважних причин, а саме, перебував на допиті у слідчого. Пояснення він давати не відмовлявся, а своє звільнення пов`язує з журналістською діяльністю, яка не подобалась адміністрації лікарні. Зазначив, що КЗпП України не містить такого формулювання звільнення, як "систематичні прогули без поважних причин". Просив визнати наказ про його звільнення незаконним та скасувати, поновити його на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Заявою від 19 жовтня 29016 року просив стягнути з відповідача 2 000 гривень понесених витрат на оплату правової допомоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 15 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Хмільницької обласної фізіотерапевтичної лікарні № 14-к від 26 лютого 2016 року про звільнення ОСОБА_1 Поновлено ОСОБА_1 на посаді сестри медичної з лікувальної фізкультури ЛДВ Хмільницької обласної фізіотерапевтичної лікарні.Стягнуто з Хмільницької обласної фізіотерапевтичної лікарні на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 березня 2016 року по 15 листопада 2016 року в розмірі 23 557 грн 68 коп. Стягнуто з Хмільницької обласної фізіотерапевтичної лікарні на користь ОСОБА_1 2 000 грн витрат на оплату допомоги адвоката. Стягнуто з Хмільницької обласної фізіотерапевтичної лікарні на користь держави 1 653 грн 60 коп. судового збору відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір". Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць, що становить 3992 грн 83 коп. допущено до негайного виконання.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підстави звільнення позивача з роботи не відповідають вимогам закону. Позивачем не було допущено прогулу в розумінні пункту четвертого частини першої статті 40 КЗпП України, що виключає можливість його звільнення з підстав, зазначених в наказі № 14-к від 26 лютого 2016 року. При винесенні рішення про поновлення на роботі, суд прийняв рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вирішуючи питання про розподіл судових рішень суд взяв до уваги довідки про витрати ОСОБА_1 на правову допомогу.
Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 15 грудня 2016 року апеляційну скаргу представника Хмільницької обласної фізіотерапевтичної лікарні та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 15 листопада 2016 року скасовано в частині відшкодування позивачеві судових витрат з оплати правової допомоги в сумі 2 000 гривень, у відшкодуванні цих витрат відмовлено.В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції частково скасував рішення суду першої інстанції у зв`язку з відсутністю документального підтвердження витрат на правову допомогу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Вінницької області від 15 грудня 2016 року, в якій просить вищевказане судове рішення скасувати, залишивши в силі рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 15 листопада 2016 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, щоадвокатом було подано до апеляційного суду розрахунок витрат на правову допомогу, однак, суд безпідставно не прийняв його до уваги. Вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про стягнення судових втрат на оплату правової допомоги, врахував докази, наявні в матеріалах справи, а також відповідні вимоги статті 1 ЗУ "Про гранічний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних і адміністративних справах" від 20 грудня 2011 № 4191-VI.
Отже рішення суду оскаржується лише в частині відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу.
Позиція інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не подано.
РуРух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу № 149/719/16-ц з суду першої інстанції.
Підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.