Постанова
Іменем України
12 червня 2019 року
м. Київ
справа № 667/9952/15-ц
провадження № 61-9485св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя - доповідач), Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 03 березня 2016 року у складі судді Скорик С. А. та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області ті від 12 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Семиженка Г. В., Бугрика В. В., Полікарпової О. М.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позов обґрунтовано тим, що 01 вересня 2012 року позивач передав відповідачу в борг грошові кошти в розмірі 15 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті складало суму 120 000 грн, про що відповідачем складено відповідну розписку, яку передано позивачу.
Відповідач зобов`язувався повернути кошти позивачу до 01 травня 2013 року, однак своїх зобов`язань за договором позики не виконав, борг не повернув.
Станом на момент звернення до суду гривневий еквівалент 15 000 доларів США складає суму 350 550,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 03 березня 2016 року позов задоволено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач отримав в борг кошти у позивача, що підтверджується розпискою, однак зобов`язання щодо повернення боргу не виконав.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 12 вересня 2016 року рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 03 березня 2016 року залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що судом першої інстанції повно й всебічно досліджено фактичні обставини справи, правильно застосовано правові норми до спірних правовідносин. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18 листопада 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2
27 лютого 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану справу призначено до судового розгляду.
У лютому 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивована тим, що рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказана позивачем сума заборгованості не відповідає дійсності, надана розписка є сфальсифікованою та складена не відповідачем. Суд апеляційної інстанції, порушивши норми процесуального права, необґрунтовано відмовив відповідачу в задоволенні клопотання щодо призначення почеркознавчої експертизи.
Заперечення на касаційну скаргу не надійшли.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів, згідно з яким ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 15 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті становило суму 120 000,00 грн, строком повернення до 01 травня 2013 року. На підтвердження вказаного ОСОБА_2 склав письмову розписку та передав ОСОБА_1 .
Відповідач свої боргові зобов`язання не виконав, суму позики в розмірі 15 000 доларів США позикодавцю не повернув.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму) позики. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
За змістом статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).