Постанова
Іменем України
12 червня 2019 року
м. Київ
справа № 465/5074/16-ц
провадження № 61-15723св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Франківська районна адміністрація Львівської міської ради,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова у складі судді Ванівського Ю. М. від 24 травня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Цяцяка Р. П., від 30 січня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про скасування розпорядження.
Позовна заява мотивована тим, що вона та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі до січня 2014 року, під час якого у них народився син
ОСОБА_3 Після розірвання шлюбу син залишився проживати з нею. 19 червня 2014 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Франківської районної адміністрації Львівської міської ради органом опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради прийнято рішення встановити ОСОБА_2 дні та години зустрічей з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: 1 і 3 субота, 2 і 4 неділя місяця з 10.00 до 14.00 та 1 і 3 середа місяця з 16.30 до 19.30. Вказане розпорядження вважає незаконним, оскільки органом опіки та піклування не дотримано порядок вирішення питання участі батьків у вихованні дитини, зокрема щодо зʼясування місця реєстрації та проживання батька дитини. Формальний підхід до розгляду справи, нез`ясованість ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особистої прихильності дитини до кожного з них та інших обставин, що мають істотне значення, суперечить інтересам дитини та є підставами для скасування вказаного розпорядження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 24 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано підпункт 1 пункту 1 розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 23 червня 2014 року № 273 "Про встановлення ОСОБА_2 днів та годин зустрічей з сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ", а саме підпункт "1 і 3 субота, 2 і 4 неділя місяця з 10.00 до 14.00".
В решті позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 23 червня 2014 року № 273 не відповідає протоколу № 12 засідання комісії з питань захисту прав дитини Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 19 червня 2014 року, яким вирішено встановити ОСОБА_2 для побачення із сином 1 і 3 суботу, 2 і 4 неділю місяця з 10.00 до 14.00 лише до 01 вересня 2014 року. Вирішуючи позов в частині встановлення батьку зустрічей з сином у режимі 1 і 3 середи місяця з 16.30 до 19.30, суд виходив з того, що комісія з питань захисту прав дитини Франківської районної адміністрації Львівської міської ради врахувала законні права та інтереси дитини, обов`язок того з батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь у її вихованні і його право на особисте спілкування з дитиною та не знайшов підстав для скасування розпорядження в цій частині.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 30 січня 2018 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 травня 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач підставно прийняв до розгляду заяву ОСОБА_2 про визначення способу участі у вихованні малолітньої дитини, а неподанням останнім довідки з його місця реєстрації не може бути правовою підставою для відмови у прийнятті вказаної заяви, оскільки місце реєстрації підтверджено наданою ним копією паспорта. Рішення органу опіки і піклування щодо визначення режиму зустрічей батька із сином 1і 3 середи місяця з 16.30 до 19.30 відповідає інтересам дитини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2, подаючи заяву про визначення способу участі у вихованні малолітньої дитини, не додав до неї довідку з місця реєстрації (проживання), у звʼязку з чим відповідач не мав підстав для розгляду цієї заяви та ухвалення оскаржуваного рішення. Суд не надав оцінки тому факту, що місце фактичного проживання заявника - м . Львів не відповідає місцю його реєстрації - м. Дубно Рівненської області. Крім того, орган опіки та піклування всупереч положенням статті 158 Сімейного кодексу України (далі - СК України) не вивчив умови життя обох батьків, що є обовʼязковою передумовою прийняття рішення щодо способів участі у вихованні дитини та спілкування з нею.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду, а ухвалою від 03 червня 2019 року - призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15 жовтня 2013 року, яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
ОСОБА_3 проживає разом з матірʼю ОСОБА_1 у м. Львові.
15 травня 2014 року до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради звернувся ОСОБА_2 із заявою про визначення способів його участі у вихованні малолітньої дитини. Вказані питання були винесені на засідання комісії з питань захисту прав дитини Франківської районної адміністрації Львівської міської ради 22 травня 2014 року, повторно 19 червня 2014 року.
19 червня 2014 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Франківської районної адміністрації Львівської міської ради органом опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради ухвалено рішення встановити ОСОБА_2 дні та години зустрічей з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: 1 і 3 субота, 2 і 4 неділя місяця з 10.00 до 14.00 до 01 вересня 2014 року та 1 і 3 середа місяця з 16.30 до 19.30.
23 червня 2014 року Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради прийнято розпорядження № 273 "Про встановлення ОСОБА_2 днів та годин зустрічей з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 ", яким ОСОБА_2 встановлено дні та години зустрічей з сином ОСОБА_3, а саме: 1 і 3 субота, 2 і 4 неділя місяця з 10.00 до 14.00; 1 і 3 середа місяця з 16.30 до 19.30. До 01 вересня 2014 року вказані зустрічі можуть відбуватися лише у присутності матері дитини. ОСОБА_1 не перешкоджати зустрічам та спілкуванню батька з дитиною.
Даних про звернення сторін до суду із позовом про визначення способу участі батьків у вихованні дитини матеріали справи не містять.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.