Постанова
Іменем України
17 червня 2019 року
м. Київ
справа № 296/10241/16-ц
провадження № 61-9033 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В.,
Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
третя особа - Житомирська міська рада;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 27 березня 2019 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Коломієць О. С., Галацевич О. М.,
ВСТАНОВИВ :
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, з урахуванням уточнень, до ОСОБА_2 , третя особа - Житомирська міська рада,про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 28 липня 2011 року, укладеного між ним та ОСОБА_3, ОСОБА_4, у якій він постійно проживає зі своєю сім`єю.
У вересні 2015 року під час отримання довідки про склад сім`ї, йому стало відомо про те, що за зазначеною адресою зареєстрований ОСОБА_2 , який не є членом його сім`ї, а також не був членом сім`ї попередніх власників квартири.
Також зазначав, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 01 червня 2005 року визнано приватизацію квартири АДРЕСА_1, такою, що відбулась з порушенням вимог законодавства, та визнано недійсним свідоцтво про право власності на зазначене нерухоме майно, видане
07 березня 2002 року відділом приватизації державного житлового фонду Житомирської міської ради на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_2
Заочним рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 12 серпня 2011 року у справі №2-2944/11 (за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 )визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування даною квартирою та зобов`язано відділ громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб зняти його з реєстрації за вказаною адресою.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року у адміністративній справі № 757/24140/13-а поновлена реєстрація місця проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 23 січня 2017 року
у цивільній справі № 296/3867/14-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання рішення виконавчого комітету №345 від 12 травня 2011 року незаконним, скасування свідоцтва про право власності від 13 травня
2011 року на 1/2 частину спірної квартири, видане ОСОБА_3, скасування свідоцтва про право власності від 13 травня 2011 року на 1/2 частину спірної квартири, видане ОСОБА_4 .
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня
2017 року у адміністративні справі № №826/6337/16 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції, комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації", треті особи: ОСОБА_4,
ОСОБА_3 , ОСОБА_1, публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк", про скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру, що відбулися: 28 листопада 2005 року на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_3, 26 травня 2011 року на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_3,
02 серпня 2011 року на ім`я ОСОБА_1 . Тобто саме у цій справі встановлено, що усі правочини, що вчинялися відносно спірної квартири, є чинними та
не скасовані, а тому здійснення реєстрації прав власності за зазначеними правочинами є законними.
Вважав, що ОСОБА_2 втратив право на користування спірною квартирою у зв`язку з припиненням дії договору житлового найму, продажем квартири та не набуттям статусу члена його сім`ї, а також сім`ї усіх попередніх власників квартири. Відповідач не проживає у спірній квартирі з 2000 року, у тому числі з 2003 року (часу звільнення з місць позбавлення волі), по теперішній час без поважних причин. З дня приватизації цієї квартири припинилася дія договору найму спірного жилого приміщення, яка у судовому порядку
не поновлювалася. З часу першого продажу спірної квартири, тобто з
07 березня 2002 року, ОСОБА_2 втратив право користування цим житлом, у зв`язку з його відчуженням та відсутністю сімейних відносин з новим власником.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 та зняти його з реєстраційного обліку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19 жовтня
2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1, із зняттям його з реєстрації місця проживання за вказаною адресою.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач втратив право користування житловим приміщенням, оскільки не є членом сім`ї власника житла або іншою особою, яка вселилася в квартиру за згодою власника та веде із ним спільне господарство. Формальна реєстрація місця проживання відповідача у спірній приватній квартирі чинить перешкоди позивачу
у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Суд застосував як норми ЦК України, так і норми ЖК УРСР.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 27 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивовано тим, щосуд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 Постановою Печерського районного суду м. Києва
від 20 лютого 2007 року у адміністративній справі №2-а-106 визнано протиправною виписку ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1, здійснену 08 серпня 2001 року, та зобов`язано відділ громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб поновити реєстрацію ОСОБА_2 у даній квартирі (а. с.188-191 т.1). У справі
№2-а-106 суд виходив із того, що відповідно до положень пункту 7 частини третьої статті 71 ЖК України за ОСОБА_2 зберігалось право користування квартирою протягом усього часу відбування ним покарання.
У лютому 2003 року відповідач, повернувшись у м. Житомир з місць позбавлення волі, був позбавлений можливості проживати у спірній квартирі через те, що там проживають інші особи. Упродовж тривалого часу відповідач не втрачав інтересу до квартири та для відновлення свого порушеного права вживав й продовжує вживати активні дії, а тому висновок суду першої інстанції про визнання його таким, що втратив право користування спірною квартирою з підстав, передбачених статтею 391 ЦК України, та зняття з реєстрації є передчасним, оскільки спори щодо права відповідача на спірне жиле приміщення не завершені, а право власності позивача, з огляду на надані докази, не можна вважати домінуючим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у 2002 році була оформлена відділом приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Житомирської міської ради приватизація спірної квартири по 1\2 частці на ОСОБА_7 та на ОСОБА_2 , які продали спірну квартиру ОСОБА_8, від якого відповідач та його мати отримали гроші у повному обсязі, про що зазначено у нотаріально посвідченому договорі купівлі-продажу. У 2003 році ОСОБА_2 звільнився з місць позбавлення волі та достовірно знав про продаж спірної квартири. Упродовж 2000 - 2011 років відповідач не ставив питання про вселення або усунення перешкод у користуванні квартирою.
Спірні правовідносини між позивачем, як власником квартири, та відповідачем ОСОБА_2, реєстрація місця проживання якого судовими рішеннями у адміністративних справах відновлена у спірній квартирі без згоди її власника, не дає відповідачу будь-яких прав користування цим нерухомим майном. Вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне і справедливе рішення, яке відповідає фактичним обставинам справи, а тому не підлягає скасуванню. Стаття 391 ЦК України передбачає право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. При цьому посилається на правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду України від 16 листопаді 2016 року
у справі № 6-709цс16.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 17 травня 2019 року касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 27 березня 2019 року у вказаній справі відкрито та витребувано її з суду першої інстанції.