Постанова
Іменем України
22 травня 2019 року
м. Київ
справа № 522/2922/16-ц
провадження № 61-4920св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Міністерство оборони України, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Міністерства оборони України та Державної казначейської служби України на рішення Приморського районного суду м. Одеси у складі судді Домусчі Л. В. від 15 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Черевка П. М., від 13 грудня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, посилаючись на таке.
Невстановлені військовослужбовці 24-го окремого штурмового батальйону Сухопутних військ Збройних Сил України (умовне найменування - "військова частина - польова пошта В0624" або "батальйон "Айдар") 25 листопада 2014 року приблизно о 16 год. 30 хв. викрали його та ОСОБА_2 з території складських приміщень, розташованих по АДРЕСА_1 .
Того ж дня, вказані військовослужбовці, проїздом через три блокпости, погрожуючи автоматами та під конвоєм, привезли їх до комендатури батальйону "Айдар" (м. Щастя) та закрили у підвальному приміщенні. Потім позивача викликали на допит і, звинувачуючи сепаратизмі, наносили йому удари в область печінки. Одного з цих осіб він упізнав як колишнього оперативного працівника Каменобродського РВВС м. Луганська.
Приблизно через годину озброєні люди в масках, закувавши його та ОСОБА_2 у кайдани та надівши на голову мішки, відвезли до іншого будинку. Коли зняли мішки, позивач упізнав дачний будинок колишнього голови податкової служби Станично-Луганського району, саме там він знаходився у полоні впродовж наступних п`яти днів.
Указував на те, що військовослужбовці звинувачували його у пособництві сепаратистам та щоденно застосовували щодо нього різноманітні засоби фізичного та психологічного насильства: катування, нанесення тілесних ушкоджень, знущання та погрози.
30 листопада 2014 року вказані військовослужбовці перевезли його та ОСОБА_2 у с. Новоайдар, де передали їх оперуповноваженому Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області ОСОБА_7, який доставив їх у Новоайдарську районну лікарню.
У лікарні у позивача діагностовано: політравму; закриту черепно-мозкову травму; струс головного мозку; множинні удари і гематоми м`яких тканин тулуба, верхніх і нижніх кінцівок; забій правого суглобу; закритий перелом променевої кістки; баротравму лівого вуха; ушкодження барабанної перетинки лівого вуха; вогнепальне поранення ноги. ОСОБА_2 встановлено діагноз: множинні удари і гематоми м`яких тканин обличчя, верхніх і нижніх кінцівок.
Від отриманих травм він лікувався у різних лікувальних закладах в періоди з 02 по 17 грудня 2014 року стаціонарно, з 19 лютого 2014 року по 26 травня 2015 року - амбулаторно. 04 лютого 2015 року йому встановлена інвалідність другої групи.
За фактом його незаконного позбавлення волі 25 листопада 2014 року порушено кримінальне провадження № 12014130500000571, яке знаходиться в провадженні слідчого відділу Новоайдарського РВ ГУМВС України в Луганській області. Досудове розслідування триває.
На думку позивача, саме військовослужбовці України вчинили відносно нього вищезазначені незаконні дії, тому держава Україна, яка несе відповідальність за незаконні дії її службовців, повинна відшкодувати йому спричинену шкоду.
Позивач виокремлює такі обставини, які, на його переконання, свідчать про те, що шкоду йому заподіяно внаслідок незаконних дій військовослужбовців України:
- саме на підконтрольній Україні території його та ОСОБА_2 викрали та незаконно тримали у полоні, знущаючись, принижуючи та завдаючи фізичного та морального болю;
- "батальйон "Айдар"" дислокувався саме у місті Щастя в той період, коли вчинялись незаконні дії щодо нього;
- переміщаючи позивача між різними місцями, викрадачі безперешкодно перетинали блокпости, паролі та коди яких були відомі лише українським військовослужбовцям;
- одяг викрадачів у військову форму з нашивками "батальйону "Айдар"";
- характер його допиту, звинувачення у сепаратизмі;
- підтверджений медичними документами факт наявності у нього тілесних ушкоджень, характер та давність яких узгоджується з його поясненнями;
- показаннями свідків: 1) ОСОБА_4 (мати позивача), яка показала, що ОСОБА_5, який до 27 листопада 2014 року був командиром "батальйону "Айдар"" у телефонній розмові визнавав, що він утримується військовослужбовцями цієї військової частини, йому надається медична допомога у зв`язку з цукровим діабетом і через певний час його повернуть; 2) ОСОБА_6, який 25 листопада 2014 року з телефонної розмови з ним знав, що останній прямує на ферму села Денежникове, з метою вирішення питання, чому на території, що належить дочці позивача, дислокуються військовослужбовці "батальйону "Айдар""; також зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 зустрічався у лікарні з працівником СБУ ОСОБА_7, який передав йому речі, вилучені у позивача на фермі у с. Денежникове;
- незаконне тримання його та ОСОБА_2 у полоні завершилось шляхом передачі полонених викрадачами працівнику СБУ ОСОБА_7, що свідчить про обізнаність представників держави про обставини його викрадення;
- відповідно до листа Новоайдарського районного відділу УМВС України в Луганській області від 02 вересня 2015 року, підписаного слідчим Михайлюком Г. О., зазначено, що у ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014130500000571 встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення причетні невстановлені військовослужбовці військової частини - польова пошта В0624 (батальйон "Айдар");
- відповідачами не доведено, що незаконні дії щодо нього вчиняли особи, які не є військовослужбовцями.
З урахування зазначеного, ОСОБА_1, посилаючись на положення статей 22, 23, 1166-1168, 1174, 1195, 1207 ЦК України, просив стягнути з відповідачів на його користь майнову шкоду (витрати на лікування) у розмірі 3 187,50 грн та моральну шкоду у розмірі 7 143 552,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 3 187,50 грн на відшкодування майнової шкоди та 4 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач був протиправно, поза його волі викрадений, позбавлений волі та утримувався військовослужбовцями "батальйону "Айдар"" (польова пошта В0624). Зазначені особи вчиняли щодо нього протиправні дії, а саме: побиття, погрози, приниження, знущання, чим завдали майнової та моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача з держави України, оскільки саме вона несе відповідальність за незаконні дії своїх службовців на підставі статті 1174 ЦК України.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства оборони України відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1, оскільки факт його викрадення, перевезення, подальше утримання, допит, катування та повернення саме військовослужбовцями Збройних Сил України, тобто службовими особами Міністерства оборони України, є доведеним.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У січні 2018 року Міністерство оборони України, а у лютому 2018 року Державна казначейська служба України подали до Верховного Суду касаційні скарги. Заявники, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга Міністерства оборони України мотивована тим, що суди дійшли безпідставного висновку про вчинення злочину щодо позивача військовослужбовцями військової частини - польова пошта В0624. Так, в основу такого висновку покладено лише твердження позивача, які не підтверджуються будь-якими іншими доказами.
Кримінальне провадження за фактом незаконного викрадення ОСОБА_1 триває і наразі у ньому відсутні дані про те, що злочин вчинено саме військовослужбовцями.
Оскільки відсутні будь-які інші докази спричинення шкоди позивачеві саме військовослужбовцями, відповідні твердження позивача є голослівними, а висновок судів ґрунтується на припущеннях.
Касаційна скарга Державної казначейської служби України мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів незаконності дій чи бездіяльності посадових чи службових осіб державного органу, внаслідок яких позивачу заподіяно шкоду.
Жодного рішення у розумінні КПК України за фактом незаконного позбавлення волі позивача не прийнято, а службове розслідування, проведене Управлінням військової служби правопорядку у Збройних Силах України, не підтвердило наведених позивачем даних щодо його викрадення, перевезення, подальшого утримання, допитів, катувань саме військовослужбовцями Збройних Сил України.
Отже, суди дійшли помилкового висновку про те, що позивачу завдано шкоду саме посадовими (службовими) особами державних органів, зокрема Міністерства оборони України, тому стягнення з Державного бюджету України коштів для відшкодування шкоди, заподіяної позивачу, є незаконним.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані судові рішення без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Вказував на те, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження того, що йому була завдана шкода діями військовослужбовців (викрадення, утримання та катування), а тому суди дійшли правильного висновку про стягнення з держави України на його користь завданої йому майнової та моральної шкоди.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, зупинено виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 листопада 2014 року приблизно о 16 год. 30 хв. невідомі особи у камуфляжному одязі викрали ОСОБА_1 у с. Денежникове Новоайдарського району Луганської області.
За вказаним фактом слідчим відділом Новоайдарського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області 25 листопада 2014 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014130500000571 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 146 КК України.
Досудове розслідування у вказаній справі триває, осіб, які вчинили кримінальне правопорушення та яким можливо повідомити про підозру, не встановлено (а. с. 90, т. 1 - лист Новоайдарського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області від 08 червня 2016 року).
Згідно з листом Військової служби правопорядку у Збройних Силах України від 23 травня 2016 року у період з 09 грудня 2014 року по 06 лютого 2015 року Управлінням військової служби правопорядку у Збройних Силах України на підставі звернення голови Луганської обласної державної адміністрації від 01 грудня 2014 року проведено службове розслідування з метою з`ясування причин та умов неправомірного застосування військовослужбовцями військової частини - польова пошта В0624 фізичної сили до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
В ході вказаного розслідування ОСОБА_2 стверджував, що невідомі особи в камуфльованій формі одягу, обличчя яких було закрито балаклавами, затримали і доставили його та ОСОБА_1 до Луганського училища професійної підготовки співробітників міліції у м. Щастя. ОСОБА_1 письмове пояснення не надав.
Опитані військовослужбовці військової частини В0624 та інших військових частин, дислокованих у м. Щастя, свою причетність до зазначеного правопорушення категоричного заперечували.
Остаточні висновки щодо обставин вчиненого злочину могли бути зроблені лише за результатами проведення слідчих (розшукових) дій. Матеріали зазначеного службового розслідування були направлені до слідчого відділу УМВС України в Луганській області для долучення до матеріалів кримінального провадження (а. с. 91, т. 1).
Згідно з листом Міністерства оборони України від 31 серпня 2016 року у період з 25 по 30 листопада 2014 року військова частина - польова пошта В0624 входила до складу Сухопутних військ Збройних Сил України, у вказаний період військова частина (підрозділи) розміщувалась на території Луганської області: м. Щастя, смт Новоайдар, с. Половинкине Старобільського району (штаб).
Також установлено, що з 30 листопада 2014 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні у Новоайдарській районній лікарні, з 02 по 17 грудня 2014 року - у Центральній міській лікарні ім. Титова у м. Лисичанську;з 19 грудня 2014 року по 28 березня 2015 року, з 29 березня по 26 квітня 2015 року, з 27 квітня по 26 травня 2015 року позивач перебував на амбулаторному лікуванні під наглядом лікаря-хірурга, отримував лікування, що підтверджується листками непрацездатності.
Згідно з випискою з амбулаторної карти ОСОБА_1 встановлений діагноз: політравма; закритий перелом лівого ліктьового відростка зі зміщенням; травматична ампутація 5-го пальця правої кісті; інфікована рана лівої ділянки сідниць з наявністю чужорідного тіла; множинні удари; ссадна тулуба верхніх і нижніх кінцівок; закрита черепно-мозкова травма; струс та забій головного мозку. Проведено дві операції, встановлено посттравматичний розрив лівої барабанної перетинки.
Згідно з випискою епікризу з історії хвороби № 8916 ОСОБА_1 був госпіталізований з 31 травня по 03 червня 2016 року з діагнозом: зрощений перелом ліктьового суглоба лівої ліктьової кості та 01 червня 2016 року отримав оперативне лікування - видалення металоконструкції у лівому ліктьовому відростку.
Згідно з медичною амбулаторною карткою ОСОБА_1 проходив психіатричний огляд у лікаря Одеського обласного медичного центру психічного здоров`я, яким встановлено, що рівень його тривоги високий, є напруга, стан втомлений, емоційно пригнічений.
Згідно з висновком № 6319 психологічного експертного дослідження, складеного 22 січня 2016 року експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, ситуація, що пов`язана з отриманням шкоди здоров`ю, є психотравмуючою для ОСОБА_1 . Кардинальне погіршення психологічного стану позивача в період з 25 листопада 2014 року по цей час має причинно-наслідковий зв`язок з діями викрадачів. Моральна шкода, яка завдана позивачу, знаходиться на стадії формування і може продовжувати своє формування протягом тривалого часу, в залежності від віддалених наслідків досліджуваних подій. Можливий розмір відшкодування моральної шкоди, спричиненої ОСОБА_1, становить 5 184 мінімальних заробітних плат, якщо відповідачами за справою будуть особи, які безпосередньо вчинили викрадення, утримували позивача протягом 5 днів та спричинили йому фізичні та психологічні страждання; 518,4 мінімальних заробітних плат, якщо досліджувані обставини будуть віднесені до випадку, коли відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає незалежно від провини заподіювача шкоди.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Щодо підстав покладення на державу відповідальності за шкоду, спричинену службовими чи посадовими особами
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з частиною першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Згідно з положенням частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Обов`язковою умовою застосування статті 1174 ЦК України є виконання завдання посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень.