Постанова
Іменем України
12 червня 2019 року
м. Київ
справа № 199/1490/18
провадження № 61-4465 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
представник відповідача - ОСОБА_8,
треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Петренко Катерина Володимирівна, Четверта дніпровська нотаріальна контора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2018 року у складі судді Подорець О. Б. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 січня
2019 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Петренко К. В., Четверта дніпровська нотаріальна контора, про визнання права власності у порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що 17 травня 1994 року його мати - ОСОБА_6 - склала заповіт, яким заповіла усе належне їй майно його дочці - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його та ОСОБА_3 мати - ОСОБА_6, після смерті якої відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . Відповідач, скориставшись станом здоров`я їх матері, ОСОБА_6, яка не усвідомлювала значення своїх дій, склав від її імені на своє ім`я заповіт. У зв`язку із хворобливим станом ОСОБА_6 вказаний заповіт складено на дому, підписано ОСОБА_7, а 27 травня 2006 року посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петренко К. В. у присутності свідків.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2016 року його позов до ОСОБА_3 задоволено, заповіт, складений ОСОБА_6 і посвідчений приватним нотаріусом 27 травня 2006 року, визнано недійсним. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017 року, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2016 року у частині задоволення позову про визнання зазначеного заповіту недійсним скасовано, у задоволенні його позову у цій частині відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності, проте встановлено нікчемність спірного заповіту.
Таким чином, ним доведено факт того, що вищевказаний заповіт є нікчемним, що встановлено преюдиційними судовими рішеннями, але у позові відмовлено за пропуском строку позовної давності. Вважає, що такий заповіт не створює прав та обов`язків для особи, на користь якої його було складено, а тому спадкування відбувається на загальних, передбачених законом підставах.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив судвизнати за ним право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті його матері - ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки спірний заповіт від 27 травня 2006 року згідно з положеннями закону недійсним не визнано, то спадкування за законом не відбувається. Встановлення преюдиційними судовими рішеннями обставин щодо нікчемності цього заповіту, про що зазначав позивач, не породжують право ОСОБА_1 на спадкування за законом після смерті матері. Відсутні підстави для застосування строку позовної давності, на що посилається відповідач, оскільки ОСОБА_1 позов не доведено, що є самостійною підставою для відмови у його задоволенні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 січня
2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, рішення суду першої інстанції змінено у частині правового обґрунтування підстав відмови у позові ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що преюдиційними судовими рішеннями встановлено факт нікчемності спірного заповіту. 07 липня 2009 року позивач дізнався про складений ОСОБА_6 заповіт, а, отже, саме з цього часу почався відлік строку позовної давності. Проте з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся лише у березні 2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідач судові рішення не оскаржив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 199/1490/18 з Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що строк позовної давності ним не пропущено, оскільки 31 травня 2016 року він перервався преюдиційним судовим рішенням. Крім того, у тому числі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017 року встановлено нікчемність спірного заповіту, тому ці обставини доказуванню не підлягають, а у нього наявне право на прийняття спадщини після смерті матері за законом.
Доводи особи, яка подала відзив
У травні 2019 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 - подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, преюдиційними судовими рішеннями у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання спірного заповіту недійсним відмовлено, тобто у встановленому законом порядку його недійсним не визнано, унаслідок чого у позивача права на спадкування за законом після смерті матері не виникло.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 травня 2006 року мати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - ОСОБА_6 - склала заповіт, яким заповіла усе своє майно ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, після смерті якої відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задоволено, заповіт складений ОСОБА_6 і посвідчений приватним нотаріусом 27 травня 2006 року визнано недійсним (а. с. 11-12, т. 1).
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017 року, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2016 року у частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання зазначеного заповіту недійсним скасовано, у задоволенні позову у цій частині відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності, проте на підставі частини другої статті 1257 ЦК України встановлено нікчемність спірного заповіту (а. с. 13-17, т. 1).