Постанова
Іменем України
05 червня 2019 року
м. Київ
справа № 643/5387/16-ц
провадження № 61-27458св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова у складі судді Сиротникова Р. Є. від 04 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Маміної О. В., Колтунової А. І., Кругової С. С. від 27 лютого 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Позовна заява мотивована тим, що під час шлюбу з відповідачем 22 червня 2005 року вони придбали квартиру АДРЕСА_1 . Вказана квартира придбана за кредитні кошти, отримані в інтересах сімʼї на підставі кредитного договору від 22 червня 2005 року, укладеного між нею та публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк").
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2010 року розірвано шлюб між сторонами та визнано за кожним право власності на 1/2 частини вказаної квартири в порядку поділу спільного майна подружжя. Після розірвання шлюбу за вищезазначеним кредитним договором залишилась заборгованість, яка станом на 14 серпня 2013 року становила 17 000 доларів США, що в еквіваленті 427 040 грн. Зазначену кредитну заборгованість вона сплатила самостійно 14 серпня 2013 року, у зв`язку із чим просила суд стягнути з відповідача на її користь 213 520 грн, як половину боргових зобов`язань подружжя за кредитним договором від 22 червня 2005 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено, що кредитні кошти, які сплачені нею на підставі додаткової угоди, отримувались нею саме в інтересах сім`ї, та сплачені на виконання спільних кредитних зобов`язань подружжя.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 27 лютого 2018 року відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_1, рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована недоведеністю позовних вимог. Надані позивачем до суду апеляційної інстанції договір іпотеки та заява відповідача про згоду купити та передати в іпотеку квартиру, не є належними доказами, оскільки не свідчать, що вказана квартира придбана за кошти, отримані ОСОБА_1 за кредитним договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що надані нею докази беззаперечно свідчать, що банк надав їй кредит у сумі 20 000 доларів США на придбання спірної квартири, яка є спільним майном подружжя. Натомість відповідач не надав жодного доказу про те, що кредит вона узяла в банку для особистих потреб, а не для придбання спільного майна. Оскільки після розірвання шлюбу вона сплатила 17 000 доларів США, відповідач повинен відшкодувати половину цих коштів.
У липні 2018 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, який мотивований тим, що позивач не довела належними та допустимими доказами укладення вказаного кредитного договору з метою придбання спірної квартири.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою суду від 29 травня 2019 року - призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 червня 2005 року на забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного того ж дня між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк", за письмовою згодою ОСОБА_2, між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2010 року розірвано шлюб між сторонами та визнано за кожним з них право власності на 1/2 частини спірної квартири.
14 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладена додаткова угода до кредитного договору від 22 червня 2005 року, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди внести зміни в кредитний договір та встановили, що на дату підписання цієї угоди заборгованість за договором складає 17 000 доларів США.
Заборгованість за кредитним договором від 22 червня 2005 року погашена ОСОБА_1 у повному обсязі 14 серпня 2013 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам постанова суду апеляційної інстанції не відповідає з таких підстав.
Відповідно до статті 60 ЦПК України 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Подібні за змістом положення містить стаття 81 ЦПК України.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.