Постанова
Іменем України
05 червня 2019 року
м. Київ
справа № 336/2077/17
провадження № 61-38053св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня
2017 року у складі судді Суркової В. П. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 18 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Дашковської А. В., Кримської О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю
"ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Лисенко А. В., про звернення стягнення на заставлене майно.
Позовна заява мотивована тим, що 08 серпня 2008 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого є ТОВ "ОТП Факторинг Україна", і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 50 750 доларів США зі сплатою відсотків у вигляді плаваючої процентної ставки, що складається з фіксованого відсотку у розмірі 5,99 % і так званого FIDR, тобто процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк у 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору, який зобов`язалася повернути у строк до 08 серпня 2023 року.
Свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів ОСОБА_2 не виконувала, тому 28 серпня 2008 року в забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором, між ним та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, за умовами якого останній передав в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок
АДРЕСА_1 загальною площею 107,3 кв. м.
Оскільки ОСОБА_2 не виконувала свої зобов`язання належним чином, станом на 16 жовтня 2009 року виникла заборгованість у розмірі 485 580 грн 71 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі
54 306,70 доларів США; заборгованості за відсотками у розмірі
1 992,35 доларів США; пені у розмірі 36 314 грн 29 коп.
Рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації "Компроміс"
від 25 грудня 2009 року, яке набрало законної сили 02 лютого 2010 року, задоволено позов АТ "ОТП Банк", стягнуто в солідарному порядку з
ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за указаним кредитним договором у розмірі 485 580 грн 71 коп.
Враховуючи викладене, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 107,3 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_1 у рахунок погашення заборгованості перед
ТОВ "ОТП Факторинг Україна" за кредитним договором від 28 серпня
2008 року у розмірі задоволених постійно діючим третейським судом при Асоціації "Компроміс" позовних вимог АТ "ОТП Банк" (правонаступником якого є ТОВ "ОТП Факторинг Україна") та стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості за указаним кредитним договором у розмірі 485 580 грн
71 коп.
Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 107,3 кв. м, що належить ОСОБА_1, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, що буде встановлена в ході виконавчого провадження відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня
2017 року у задоволенні позову ТОВ "ОТП Факторинг Україна" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки рішення третейського суду про стягнення заборгованості набрало законної сили
25 грудня 2009 року, а відповідно до статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року для пред`явлення виконавчого документа до виконання встановлений трирічний строк, суд дійшов висновку, що перебіг позовної давності починається з 26 грудня 2012 року.
Представником відповідача в судовому засіданні до винесення судом рішення заявлено про застосування позовної давності, що є підставою для відмови в позові у зв`язку зі спливом позовної давності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 18 квітня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ "ОТП Факторинг Україна" залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції встановивши, що строк виконання основного зобов`язання було змінено пред`явленням банком 25 листопада 2009 року позову до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, однак банк звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки лише у квітні 2017 року, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.
Позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.
Однак, визначаючи початок перебігу позовної давності, суд першої інстанції помилково зазначив, що перебіг позовної давності починається зі спливом трирічного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, тобто з 26 грудня 2012 року.
Використовуючи своє право згідно з частиною другої статті 1050 ЦК України, шляхом пред`явлення 25 листопада 2009 року позову про стягнення усього розміру заборгованості за договором до кінцевого терміну, банк змінив строк виконання зобов`язання. Цим банк, як кредитор, одночасно також змінив момент початку перебігу позовної давності за його вимогами, який слід рахувати з 25 листопада 2009 року. Банк звернувся з позовом до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки у квітні 2017 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду,
ТОВ "ОТП Факторинг Україна", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги
ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ТОВ "ОТП Факторинг Україна".
У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2019 року справу за позовом
ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на заставлене майно призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що пред`явлення рішення на виконання до органів державної виконавчої служби є правом, а не обов`язком позивача. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо пропуску строку позовної давності, оскільки позивачем було пропущено строк пред`явлення виконавчих документів на рішення третейського суду до виконання, а не строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Вказаним договором іпотеки передбачено, що він діє до виконання боргових зобов`язань у повному обсязі та зобов`язань іпотекодавця за договором іпотеки.
Датою остаточного повернення кредиту є 08 серпня 2023 року, а рішення третейського суду про стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника та поручителя не виконано.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 08 серпня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ТОВ "ОТП Фактоинг Україна", і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 50 750 доларів США зі сплатою відсотків у вигляді плаваючої процентної ставки, що складається з фіксованого відсотку у розмірі 5,99 % і так званого FIDR, тобто процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені у банку на строк у