Постанова
Іменем України
05 червня 2019 року
м. Київ
справа № 297/615/17
провадження № 61-39256св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,
відповідачі: Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області, ОСОБА_1,
треті особи: Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства, державне підприємство "Берегівське лісове господарство", Косоньська сільська рада Берегівського району Закарпатської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 11 серпня 2017 року у складі судді Гала Л. Л. та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 08 травня 2018 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Фазикош Г. В., Готри Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року прокуратура Закарпатської області звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі - Берегівська РДА Закарпатської області), ОСОБА_1, треті особи: Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства, державне підприємство "Берегівське лісове господарство" (далі - ДП "Берегівське лісове господарство"), Косоньська сільська рада Берегівського району Закарпатської області, про визнання розпорядження недійсним та витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення із чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що прокуратурою було виявлено надання у власність громадянам земель лісогосподарського призначення, які відповідно до земельного законодавства не можуть передаватись у приватну власність, а саме: розпорядженням голови Берегівської РДА Закарпатської області від 30 грудня 2014 року № 473 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,04 га за кадастровим номером НОМЕР_1, розташовану за межами населеного пункту на території Косонської сільської ради Берегівського району Закарпатської області для індивідуального дачного будівництва.
Це розпорядження Берегівської РДА Закарпатської області прийнято всупереч вимог пункту 2 частини четвертої статті 84 ЗК України, оскільки у приватну власність ОСОБА_1 для сільськогосподарських потреб, а саме для індивідуального дачного будівництва, передані землі лісогосподарського призначення.
Посилаючись на викладене, прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України просила суд визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Берегівської РДА Закарпатської області № 473 від 30 грудня 2014 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ". Витребувати земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,04 га, вартістю 43 500 грн, яка розташована за межами населеного пункту с. Косонь Берегівського району Закарпатської області із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бергівського районного суду Закарпатської області від 11 серпня 2017 року позов прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України задоволено. Визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Берегівської РДА Закарпатської області
№ 473 від 30 грудня 2014 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ".
Витребувано земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,04 га, вартістю 43 500 грн, яка розташована за межами населеного пункту с. Косонь Берегівського району Закарпатської області із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Захід забезпечення позову, застосований ухвалою від 10 квітня 2017 року, про накладення арешту на майно ОСОБА_1, а саме на земельну ділянку площею 0,04 га за кадастровим номером НОМЕР_2 :0093 після набрання рішенням законної сили скасовано.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що стосовно землі лісогосподарського призначення закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною і, крім того, прямо забороняє органам виконавчої влади передавати їх у приватну власність. Таким чином, законних підстав набути права приватної власності
ОСОБА_1 на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 0,04 га із земель державної чи комунальної власності не було. За таких обставин, суд першої інстанції оцінюючи усі докази, які були досліджені у судовому засіданні у їх сукупності та приймаючи до уваги те, що за результатами розгляду справи факт надання у власність ОСОБА_1, спірної земельної ділянки, яка відповідно до земельного законодавства не може передаватись у приватну власність підтвердився, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Закарпатської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що судом встановлено, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,04 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Косонь, Берегівського району Закарпатської області накладається на землі лісогосподарського призначення у кварталі
7 контуру 818 філії "Берегівське лісове агропромислове господарство"
ДП "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств", які на момент видачі оскаржуваного розпорядження, перебували в постійному користування вказаного державного підприємства.Земельна ділянка з постійного користування державного підприємства "Закарпатське обласне управління лісових агропромислових господарств" (далі - ДП "Закарпатське ОУЛАГ") не вилучалася, погодження на її вилучення державним підприємством не надавались. За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що при прийнятті розпорядження Берегівською РДА Закарпатської області допущені грубі порушення вимог вищезазначеного законодавства, оскільки районна адміністрація у цьому випадку вийшла за межі власних повноважень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2019 року справу за позовом
прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Берегівської РДА Закарпатської області, ОСОБА_1, треті особи: Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства, ДП "Берегівське лісове господарство", Косоньська сільська рада Берегівського району Закарпатської області, про визнання розпорядження недійсним та витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення із чужого незаконного володіння призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що спірна земельна ділянка є землею сільськогосподарського призначення і ніколи не належала до земель лісогосподарського призначення. Прокуратурою Закарпатської області не надано жодних доказів на підтвердження того, що Головному державному
спеціалізованому лісогосподарському агропромисловому підприємству "Закарпатагроліс" (далі - ГДСЛАП "Закарпатагроліс") чи ДП "Закарпатське ОУЛАГ" надавалися землі лісогосподарського призначення на території Косонської сільської (селищної) ради Берегівського району Закарпатської області, тому що останні не надали судам рішення Закарпатської обласної ради про надання вказаної земельної ділянки лісового фонду в постійне користування вказаній організації. ГДСЛАП "Закарпатагроліс" (попередник ДП "Закарпатське ОУЛАГ") не є правонаступником якоїсь іншої юридичної особи, воно було створене як нова особа публічного права. Відтак, виходячи з положень статей 9, 13 ЛК України (в редакції від 01 січня 2013 року, яка діяла на той час) ГДСЛАП "Закарпатагроліс" могло отримати в постійне користування землі лісового фонду за межами населених пунктів лише шляхом прийняття Закарпатською обласною радою відповідного рішення і таке рішення надано не було. Ні акт інвентаризації земель лісового фонду сільгосппідприємства на території Косонської сільської ради (селищної) ради Берегівського району від 2001 року, ні таксаційний опис філіалу "Береговодержспецлісгосп" ГДСЛАП "Закарпатагроліс" від 2005 року, на які посилається прокуратура Закарпатської області, не є планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Акт інвентаризації земель лісового фонду сільгосппідприємства на території Косонської сільської ради (селищної) ради Берегівського району від 2001 року, то такий є недопустимим доказом. Таксаційний опис філіалу "Береговодержспецлісгосп" ГДСЛАП "Закарпатагроліс" від 2005 року, так само є неналежним доказом, оскільки такий не містить інформацію щодо предмета доказування. Разом з тим, ОСОБА_1 отримав у приватну власність спірну земельну ділянку на підставі нібито незаконного, на думку прокуратури Закарпатської області, розпорядження голови Берегівської РДА Закарпатської області від 30 грудня 2014 року № 473 вина якого, при цьому, не доведена в законному порядку і не встановлена обвинувальним вироком суду.
У позовній заяві не наведено обґрунтування необхідності захисту прокуратурою Закарпатської області інтересів держави та неможливості здійснення захисту таких інтересів органом державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, тобто Кабінетом Міністрів України.
Судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень не враховані положення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також правозастосовчу практику Європейського суду з прав людини, що призвело до непропорційного втручання органів державної влади у його право власності.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив прокуратури Закарпатської області на касаційну скаргу ОСОБА_1 у якому вона просила залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що розпорядженням голови Берегівської РДА Закарпатської області від 30 грудня 2014 року № 473 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,04 га за кадастровим номером НОМЕР_1, розташованої за межами населеного пункту на території Косонської сільської ради Берегівського району Закарпатської області для індивідуального дачного будівництва.
На підставі цього рішення Берегівської РДА Закарпатської області
ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку.
Спірна земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,04 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Косонь, Берегівського району Закарпатської області накладається на землі лісогосподарського призначення у кварталі 7 контуру 818 філії "Берегівське лісове агропромислове господарство" ДП "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств", які на момент видачі оскаржуваного розпорядження, перебували в постійному користування вказаного державного підприємства.
Ці обставини стверджуються ортофотопланом контуру 818, актом інвентаризації земель лісового фонду сільгосппідприємств на території Косоньської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, затвердженого головою Берегівської районної ради у 2001 році з додатками, таксаційним описом філіалу "Береговодержспецлісгосп" ГДСЛАП "Закарпатагроліс", розробленим та затвердженим у 2005 році при проведенні базового лісовпорядкування, планом обходу № 3 філіалу "Береговодержспецлісгосп" від 2004 року, підтверджується, що квартал 7 входить у 818 контур (а. с. 24-29, 32-34, 50, т. 1).
За даними польового обстеження (додаток № 1 до акту інвентаризації лісів) у контурі 818 обліковано 8,5 га земель лісового фонду, вкритих лісами
(а. с. 26-29, т. 1).
Згідно з наявним таксаційним описом земельна ділянка у кварталі 7 філіалу "Береговодержспецлісгосп" ГДСЛАП "Закарпатагроліс" належить до оздоровчих ділянок лісів навколо оздоровчих та рекреаційних територій
(а. с. 32-34, т. 1).
Наказом Міністерства аграрної політики і продовольства України "Про перейменування та затвердження нової редакції Статуту державного підприємства "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств" № 510 від 15 серпня 2012 року Головне державне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств".
Рішення органами виконавчої влади щодо зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення у кварталі 7 не приймались, відповідна проектно-технічна документація не розроблялась (а. с.48, т. 1).
Земельна ділянка з постійного користування ДТГ "Закарпатське ОУЛАГ" не вилучалася, погодження на її вилучення державним підприємством не надавались.
Відповідно до картографічних матеріалів до прийняття оскаржуваного розпорядження, земельна ділянка перебувала у державній власності у постійному користуванні філії "Берегівське лісове агропромислове господарство" ДП "Закарпатське ОУЛАГ".
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про передачу цілісних майнових комплексів державних лісогосподарських підприємств до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України" № 584 від 03 липня 2013 року та на підставі акту прийому-передачі від 04 січня 2016 року земельні ділянки філії "Берегівське лісове агропромислове господарство" ДП "Закарпатське ОУЛАГ" передано у постійне користування ДП "Берегівське лісове господарство".
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.
Стаття 20 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачає встановлення та зміни цільового призначення земель.
Стаття 21 ЗК України визначає, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів і окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянок.
Статті 56, 57 ЗК України передбачають, що землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності і такі за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства.
Порядок використання земель сільськогосподарського призначення визначається законом.
Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.
У пункті 2 статті 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства.
Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно зі статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.
Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій згідно із законом.