Постанова
Іменем України
13 червня 2019 року
м. Київ
справа № 206/5784/16-ц
провадження № 61-27839св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Сухорукова А. О., від 21 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О., від 13 липня 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Свої вимоги позивач мотивувала свої вимоги тим, що у 2012 році нею було укладено договір з ФОП ОСОБА_2 про надання спортивних послуг у фітнес-центрі "Придніпровський". Відповідач оформив клубну картку № НОМЕР_1 . У залі крім басейну є джакузі, при виході з якого, через відсутність гумового килимка чи належного чергового прибирання води, вона послизнулась та впала, розбивши голову та зламавши праву руку. У зв`язку із отриманими травмами вона знаходилась на лікарняному з 25 квітня по 24 травня 2016 року. Позивач вказала, що з моменту отримання травм проходить лікування, вимушена вживати лікарські препарати через постійний біль у руці та голові, її було направлено на курортне лікування з діагнозом посттравматичні контрактури у суглобах правої кисті, дано висновок про необхідність проходження курортного лікування захворювань кістково-м`язової системи. Позивач стверджувала, що намагалась вирішити питання відшкодування витрат на лікування з ФОП ОСОБА_2 у добровільному порядку, однак остання відмовилась від вирішення цього питання.
Із урахуванням зазначеного, позивач просила позов задовольнити, стягнути із відповідача на її користь на відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти у сумі 2 164, 01 грн, а також на відшкодування завданої їй моральної шкоди - 5 000, 00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто із ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріальних збитків у розмірі 2 164, 01 грн та 5 000, 00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки позивач довела завдану її здоров`ю шкоду під час отримання послуг, які надавались відповідачем у фітнес-центрі. Внаслідок отриманих травм позивач понесла витрати на лікування та оздоровлення, які підлягають стягненню із відповідача. Окрім того, заявлена позивачем сума відшкодування моральної шкоди є повністю обґрунтованою і підлягає стягненню із відповідача.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2017 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 відхилено, а рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2016 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог із урахуванням встановлених обставин справи. Позивач довела належними доказами розмір завданої їй матеріальної шкоди. Суд апеляційної інстанції зазначив, що з урахуванням того, що потерпіла зазнала тілесних ушкоджень, приймаючи до уваги характер правопорушення, глибину її фізичних та душевних страждань у зв`язку із отриманням травми та лікуванням, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відшкодування завданої моральної шкоди та його розмір.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У серпні 2017 року ФОП ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідача належним чином не було повідомлено про дату та час розгляду справи у судді першої інстанції. Висновки судів попередніх інстанцій не містять посилань на докази, які б підтверджували неправомірність дій відповідача, що призвели до завдання шкоди позивачу. Районним судом неправильно застосовано положення статті 1167 ЦК України. Позивачем не доведено завдання шкоди саме з вини відповідача.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України), що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
12 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 365/865/16-ц передано судді-доповідачеві.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, вид діяльності: спортивні об`єкти, діяльність кафе, роздрібна торгівля непродовольчими товарами, місце здійснення діяльності: АДРЕСА_1 (а. с. 12?17).
Між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір надання послуг фітнес-центром "Придніпровський", на підтвердження чого позивачу видано клубну карту № НОМЕР_1, яка є пропуском до фітнес-центру.
24 квітня 2016 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуваючи у фітнес-центрі "Придніпровський" по вул. Таманська, 11 в м. Дніпропетровську, отримала складний перелом двох променевих кісток правої руки та гематому в потиличній частині голови, що підтверджується медичними довідками №№ 981, 49 (а. с. 22-23).
Позивач знаходилась на лікарняному з 25 квітня 2016 року по 24 травня 2016 року у зв`язку з переломом обох кісток правого передпліччя зі зміщенням, що підтверджується листком непрацездатності серії АДБ № 355206, виданим комунальним закладом "Дніпропетровське 12 ТМО" ДОР" (а. с. 24).
Відповідно до санаторно-курортної карти № 4 лікарем-травматологом комунального закладу "Дніпропетровське 12 ТМО" ДОР" ОСОБА_3 . ОСОБА_1 було направлено на курортне лікування з діагнозом: посттравматичні контрактури у суглобах правої кисті, зроблено висновок про необхідність проходження курортного лікування захворювань кістково-м`язової системи (а. с. 30).
ОСОБА_1 придбала квитки у ПАТ "Укрзалізниця" на 12 червня 2016 року до м. Херсон до курортного закладу ДП Санаторій "Гопри" та на зворотній шлях 19 червня 2016 року, загальною вартістю 232, 72 грн (а. с. 31-32).
Позивач зверталася до лікарів, отримувала рецепти на лікування, купувала ліки, що підтверджується медичною документацією та квитанціями (а. с. 25-27, 34-41, 43-44).
Сума завданої ОСОБА_1 матеріальної шкоди складає 2 164, 01 грн.
10 травня 2016 року ОСОБА_1 письмово звернулася до директора фітнес-центру "Придніпровський" ОСОБА_2 з проханням відшкодувати їй витрати на лікування (а. с. 19-20).
22 червня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Самарської районної в м. Дніпропетровську ради з проханням розглянути її скаргу щодо травм, отриманих у фітнес-центрі "Придніпровський" (а. с. 28).
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
В пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року, із подальшими змінами, вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було внаслідок джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Частинами першою другої статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.