Постанова
Іменем України
13 червня 2019 року
м. Київ
справа № 694/141/17
провадження № 61-33356св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 17 березня 2017 року у складі судді Гончаренко Т. В. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 22 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") звернулось до суду з вимогами про стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми боргу за кредитним договором, процентів за користування коштами, пені за порушення строків сплати грошових коштів.
Позивач свої вимоги мотивував тим, що 08 червня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого банк надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 7 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач, починаючи з 2013 року не виконувала належним чином свої зобов`язання, виникла прострочена заборгованість. Станом на 31 грудня 2016 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 18 червня 2007 року становить 13 786,36 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 127,79 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 9 175,89 грн; заборгованість за пенею та комісією - 3 350,00 грн; штраф за несвоєчасне погашення кредиту (фіксована частина) - 500 грн, (процентна складова) - 632,68 грн. На підставі зазначеного позивач вимагав стягнення вказаної заборгованості за кредитним договором з відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 17 березня 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" про стягнення заборгованості відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовна заява подана ПАТ КБ "Приватбанк" з пропуском строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якої заявлено відповідачем.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 22 серпня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивач пропустив строк звернення до суду, а тому у задоволенні позову належить відмовити.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ПАТ КБ "Приватбанк" просить скасувати рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 17 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 22 серпня 2017 року і направити справу но новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли неправильного висновку про те, що позов поданий з порушенням строку позовної давності, оскільки незалежно від строку дії картки підлягає врахуванню строк здійснення боржником останнього платежу. ПАТ КБ "Приватбанк" вважає, що має право на отримання процентів, які нараховані протягом останніх трьох років до дня звернення до суду, а також суми неустойки.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
10 листопада 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу передано до Верховного Суду і 07 червня 2019 року розподілено судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 червня 2007 року між сторонами було укладено договір №б/н, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 7 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Взятих на себе за кредитним договором №б/н від 18 червня 2007 року зобов`язань з щомісячної сплати платежів ОСОБА_1 належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 31 грудня 2016 року у неї виникла заборгованість, загальний розмір якої за підрахунками позивача становить 13 786, 36 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 127,79 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 9 175,89 грн; заборгованість за пенею та комісією - 3 350,00 грн; штраф за несвоєчасне погашення кредиту (фіксована частина) - 500 грн, (процентна складова) - 632,68 грн.
ОСОБА_1 у письмовій заяві зазначила, що останній платіж нею було внесено у 2013 році, на протязі чотирьох років їй не надходило повідомлень про заборгованість ні на домашню адресу за її місцем проживання, де вона фактично проживає більше 20 років, ні на підприємство, де вона працює. Про наявність заборгованості дізналася з судової повістки.
Також ОСОБА_1 подала заяву про застосування строку позовної давності.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.