1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ



25 червня 2019 року

справа №812/1611/16

адміністративне провадження №К/9901/14055/19



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,



розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року у складі судді Пляшкової К.О.,

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року у складі суддів Шишова О.О., Сіваченка І.В., Геращенка І.В.,

у справі № 812/1611/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля"

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про скасування рішення, -



У С Т А Н О В И В :



19 грудня 2016 року Публічне акціонерне товариство "Лисичанськвугілля" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування рішення від 07 листопада 2016 року №0000734800 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, з мотивів протиправності його прийняття.



Розгляд справи здійснювався неодноразово, судові рішення які є предметом касаційного оскарження ухвалені в процесі нового розгляду на виконання постанови Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 812/1611/16, якою касаційну скаргу Офісу задоволено частково, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.



14 січня 2019 року рішенням Луганського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року, повністю задоволений позов Товариства, визнане протиправним та скасоване рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ ДФС про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 07 листопада 2016 року №0000734800, яким до Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" застосовано штраф у розмірі 164422,40 грн за період з 29 жовтня 2013 року до 15 січня 2015 року, штрафу у розмірі 632837,69 грн за період з 29 січня 2015 року до 18 серпня 2016 року та нарахована пеня у розмірі 45478,40 грн.



Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що єдиною законодавчо визначеною умовою для звільнення платника єдиного внеску від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, пені за невиконання вимог законодавства щодо своєчасної сплати єдиного внеску, є факт перебування відповідного платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, віднесених до переліку населених пунктів, де проводилась антитерористична операція.



Судами попередніх інстанцій застосовані правові позиції з цього питання, висловленні Верховним Судом у рішенні від 30 березня 2018 року у зразковій справі № 812/292/18, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2018 року, яка є обов`язковою для врахування відповідно до статті 291 КАС України.



Суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції дійшли висновку про те, що рішення від 07 листопада 2016 року № 0000734800 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску прийнято відповідачем всупереч положень пункт 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, є протиправним та підлягає скасуванню.



16 травня 2019 року податковим органом подано касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.



В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить доводи тотожні доводам апеляційної скарги.



31 травня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 20 травня 2019 року та витребувана справа №812/1611/16 із Луганського окружного адміністративного суду.



Товариством відзив на касаційну скаргу податкового органу до Суду не поданий, що не перешкоджає розгляду справи по суті.



11 червня 2019 року справа №812/1611/16 надійшла до Верховного Суду.



Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.



Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.



Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.



Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.



Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за кодом 32359108, його місцезнаходженням є: 93100, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Малиновського, будинок 1, перебуває на обліку як платник єдиного внеску та як платник податків в ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області. Згідно з довідкою податкового органу від 01 березня 2011 року № 32/29-011 "Про взяття на облік платника податків ВАТ "Лисичанськвугілля"", правонаступником якого є ПАТ "Лисичанськвугілля", перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 03 лютого 2003 року за № 651, на дату видачі цієї довідки перебуває на обліку у СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганськ. Станом на 11 липня 2017 року Товариство перебуває на обліку як платник єдиного внеску та платник податків в Харківському управлінні Офіс великих платників.


Листом СДПІ з ОВП у м. Харкові від 15 вересня 2016 року № 442/10/28-09-01-36 Товариство повідомлено про те, що з метою реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року № 247 "Деякі питання територіальних органів ДФС", відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09грудня 2011 року № 1588, та на виконання розпорядження Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 08 вересня 2016 року № 47-р позивача, як платника податків з 16 вересня 2016 року переведено на обслуговування до СДПІ з ОВП у м. Харкові.



Судами попередніх інстанцій на підставі даних податкового обліку, які надані Офісом великих платників встановлено, що Товариство у період з 01 липня 2013 року по 16 вересня 2016 року перебувало за основним місцем обліку в СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС.



Наказом ДФС України від 18 листопада 2014 року № 301 "Про визначення відповідальної особи для реєстрації змін місцезнаходження окремих територіальних органів у Луганській області" наказано змінити місцезнаходження СДПІ з ОВП у м. Луганську з місцезнаходження: 91005, м. Луганськ, вул. Градусова, 1 на місцезнаходження: 93400, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72, таку зміну здійснено 21 листопада 2014 року.



Відтак, Товариство у періоді з 2013 року по 16 вересня 2016 року перебувало на обліку як платник єдиного внеску та платник податків в СДПІ з ОВП у м. Луганську. Місцезнаходженням контролюючого органу до 21 листопада 2014 року було м. Луганськ, а після - м. Сєвєродонецьк Луганської області.



Рішенням СДПІ у м. Харкові від 07 листопада 2016 року № 0000734800 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовано до Товариства штраф у сумі 164422,40 грн. за період з 29 жовтня 2013 року до 15 січня 2015 року, штраф у сумі 632837,69 за період з 29 січня 2015 року по 18 серпня 2016 року та нарахована пеня у розмірі 45478,40 грн. (0,1% від суми недоїмки).



Згідно розрахунку до цього рішення застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску мало місце за вересень 2013 року, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2014 року, за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад 2015 року, січень, за червень 2016 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт несвоєчасної сплати зобов`язань протягом цих періодів позивачем не оспорюється.



Сплата єдиного соціального внеску здійснена Товариством за реквізитами наведеними листом ДПІ у м. Лисичанську 03 жовтня 2013 року № 2512/1703, яким податковий орган повідомив позивача про реквізити для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, за вересень 2013 року платіжними дорученнями від 16 жовтня 2013 року та 17 жовтня 2013 року на вказані у листі реквізити відкритого рахунку у банку у загальній сумі 7 566 322,00 грн по всім відокремленим підрозділам, у тому числі й по виконавчому апарату у сумі 253142,00 грн, що підтверджено платіжними дорученнями.



Як правильно встановили суди попередніх інстанцій фактично позивачем оскаржується рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені з двох правових підстав, які стосуються двох окремих періодів прострочення виконання зобов`язання зі сплати єдиного внеску, - у зв`язку з помилковою сплатою коштів до податкового органу за вересень 2013 року та у зв`язку зі звільненням від сплати штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції за період з 31 липня 2014 року по 12 серпня 2016 року.


................
Перейти до повного тексту