ПОСТАНОВА
Іменем України
24 червня 2019 року
Київ
справа №810/12/18
адміністративне провадження №К/9901/62234/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області
на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року (суддя-доповідач: Кузьменко В.В., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.)
у справі № 810/12/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Київській області
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 у грудні 2017 року звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області з вимогами про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. Як підставу свого позову він зазначив, що відповідачем несвоєчасно проведено розрахунок при звільненні, а саме: одноразова грошова допомога при звільненні була виплачена лише 19 травня 2016 року, у той час, як він звільнений із органів поліції з 21 січня 2016 року. Вважає, що відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, передбачену статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 23 квітня 2018 року позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо затримки у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з органів поліції. Стягнув з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 10904,65 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 червня 2018 року апеляційну скаргу залишив без руху та надав десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків.
На виконання вимог цієї ухвали Головне управління Національної поліції в Київській області 27 червня 2018 року подало до суду апеляційної інстанції клопотання про продовження строку для сплати судового збору, посилаючись на те, що воно є бюджетною організацією та перерахування коштів з рахунків передбачає певну процедуру, яка займає відповідний час.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 липня 2018 року відмовив у задоволенні клопотання про продовження строку для сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області, у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги.
У касаційній скарзі Головного управління Національної поліції в Київській області просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року і направити справу до того ж суду для розгляду по суті, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху вони отримали 25 червня 2018 року, що підтверджується поштовим відправленням. У зв`язку з тим, що Головне управління Національної поліції в Київській області є бюджетною організацією та будь-які перерахунки коштів з їхнього рахунку передбачає певну процедуру, тому ними було подано клопотання про продовження строку для сплати судового збору. Крім того, скаржник зазначає, що судовий збір було сплачено 10 липня 2018 року, а 12 липня 2018 року суд апеляційної інстанції виніс ухвалу про відмову у задоволенні клопотання та повернув апеляційну скаргу.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, де зазначив, що ухвала про повернення апеляційної скарги прийнята судом апеляційної інстанції відповідно до законодавства, тому рішення судів попередніх інстанцій слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
За правилом частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги визначені статтею 296 указаного Кодексу, згідно з пунктом 1 частини п`ятої якої до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Частиною шостою цієї ж статті обумовлено, що якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.