ПОСТАНОВА
Іменем України
25 червня 2019 року
Київ
справа №826/12131/18
адміністративне провадження №К/9901/4310/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України" про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи "Центр обслуговування підрозділів національної поліції України", в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ ДУ "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України" № 39 о/с від 13 березня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 ; поновити позивача на посаді заступника начальника підрозділів національної поліції України" та стягнути з ДУ "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України" на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 березня 2017 року по час постановлення судового рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2019 року, вказаний адміністративний позов залишено без розгляду у зв?язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Залишаючи без розгляду позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що позивач пропустив передбачений ст. 122 КАС України місячний строк звернення з позовом до суду, оскільки про порушення своїх прав дізнався у березні 2017 року, а з позовом звернувся до суду у серпні 2018 року.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати оскаржувані рішення судів та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обгрунтування касаційної скарги зазначає, що строк звернення до суду ним пропущений не був, оскільки він звернувся до суду в місячний строк з дня отримання ним трудової книжки.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 12 липня 2016 року позивач проходив службу на посаді заступника начальника комунально-експлуатаційного відділу ДУ "Центр обслуговування підрозділів національної поліції України".
З 27 лютого по 10 березня 2017 року позивач перебував на лікарняному.
06 березня 2017 року позивач з`явився на службу та власноручно написав рапорт про звільнення за власним бажанням з 13 березня 2017 року, який зареєстровано у Журналі реєстрації звернень громадян ДУ "ЦОП Національної поліції України" 10 березня 2017 року.
В період з 07 по 13 березня 2017 року до канцелярії ДУ "ЦОП Національної поліції України" від позивача жодних заяв та/або звернень не надходило.
13 березня 2017 року наказом ДУ "ЦОП Національної поліції України" № 39 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" на підставі його рапорту від 06 березня 2017 року.
В цей же день співробітниками відділу кадрового забезпечення ДУ "ЦОП Національної поліції України" ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 складено акт про те, що позивач 13 березня 2017 року отримав витяг з наказу ДУ "ЦОП Національної поліції України" від 13 березня 2017 року № 39 о/с про його звільнення, однак розписуватись про його отримання, а також отримувати трудову книжку, відмовився, посилаючись на те, що він не згоден з вислугою років, яка зазначена у наказі про його звільнення відповідно до дублікату особової справи, сформованої Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області.
Згідно з довідкою "Про надання інформації щодо розрахунку ОСОБА_1 ", відділом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ДУ "ЦОП Національної поліції України" з позивачем було повністю проведено розрахунок грошового забезпечення, шляхом перерахування коштів на його особистий картковий рахунок.
22 березня 2017 року позивач зареєструвався як фізична особа-підприємець з наступними видами діяльності за КВЕД: код КВЕД 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; код КВЕД 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; код КВЕД 47.72 Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах; код КВЕД 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права (основний).
З метою вручення трудової книжки позивачу на зазначену ним в особовій картці адресу: АДРЕСА_1 було направлено лист за підписом начальника ДУ "ЦОП Національної поліції України" Підгрушного О.М. від 18 травня 2017 року № 1632/01-2017 з вимогою прибуття до відділу кадрового забезпечення каб. № 111 ДУ "ЦОП Національної поліції України" для отримання трудової книжки та запропоновано позивачу надати письмову згоду для отримання трудової книжки поштою.
За місцем проживання позивача на вищевказану адресу неодноразово виїжджали комісії ДУ "ЦОП Національної поліції України" з метою вручення йому трудової книжки, але двері ніхто не відчинив, про що були складені відповідні акти від 06 квітня 2017 року та від 02 липня 2018 року.