ПОСТАНОВА
Іменем України
24 червня 2019 року
Київ
справа №542/1884/17
адміністративне провадження №К/9901/54551/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2,
на ухвалу Новосанжарського районного суду Полтавської області від 21 березня 2018 року (суддя-доповідач: Стрельченко Т.Г.)
та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2018 року (суддя-доповідач: Сіренко О.І, судді: Перцова Т.С., Любчич Л.В.)
у справі № 542/1884/17
за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2,
до Новосанжарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області
про визнання протиправною і скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2017 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправною і скасувати постанову відповідача про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 19 жовтня 2017 року № 542/9/17. Підставою позову стало те, що державний виконавець Новосанжарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 55107128 з порушенням пункту дев`ятого частини першої статті 39 Закону України від 2 червня 2016 року "Про виконавче провадження". Насправді судове рішення не було виконане в повному обсязі.
У березні 2018 року представник позивача подав до суду першої інстанції заяву про відмову від позову та вирішення питання про розподіл судових витрат, а саме: просив витрати на професійну правничу допомогу і сплачений судовий збір стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Стовбино-Долинської сільської ради Новосанжарського району в загальному розмірі 7572,30 грн.
Заява мотивована тим, що постановою державного виконавця Новосанжарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 5 лютого 2018 року скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 55107128 від 28 листопада 2017 року.
Новосанжарський районний суд Полтавської області ухвалою від 21 березня 2018 року заяву про закриття провадження у справі та розподіл судових витрат задовольнив частково. Провадження у цій справі закрив. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Новосанжарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на користь ОСОБА_2 640 грн. судових витрат у вигляді сплаченого судового збору. В іншій частині - відмовив.
Відмовляючи в частині відшкодування витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази сплати позивачем представнику вказаних коштів, зокрема актів прийому-передачі виконаних робіт, що є підтвердженням обсягу виконаних робіт.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а ухвалу Новосанжарського районного суду Полтавської області від 21 березня 2018 року - без змін.
У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю, ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог заяви. Скаржник посилається на порушення судами норм процесуального і матеріального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що договір про надання правової допомоги був укладений ще до початку відкриття провадження у справі, тож номер справи взагалі ще не існував, а в довідках-розрахунках наявний детальний опис робіт, виконаних адвокатом в рамках даної справи, що підтверджує надання правової допомоги саме в цій справі. Отже, надання правової допомоги, її межі, обсяги і вартість підтверджені належними і допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні заявлених вимог у касаційній скарзі на рішення судів попередніх інстанцій.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з пунктом восьмим частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
При подачі заяви про відмову у позові, у позивача відпали підстави для захисту свого порушеного права в суді, які існували на дату подання позовної заяви, тому судами попередніх інстанцій вірно закрито провадження у справі.
Згідно з частино першою статті 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
За приписами пункту другого частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: