ПОСТАНОВА
Іменем України
24 червня 2019 року
Київ
справа №821/389/18
адміністративне провадження №К/9901/64387/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року (Судді: Кравець О.О., Домусчі С.Д., Коваль М.П.),
у справі № 821/389/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області Автономній Республіці Крим та м. Севастополі
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
27 лютого 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач, ГУ ДФС у Херсонській області), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.12.2017року: №0004161305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 140 232,62 грн., в тому числі за основним платежем 112 186,10 грн. та за штрафними санкціями 28 046,52 грн. та податкове повідомлення-рішення від 29.12.2017 року № 0004151305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 11 698,98 грн., в тому числі за основним платежем 9 359,18 грн., за штрафними санкціями 2 339,80 грн.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року позов задоволено. Задовольняючи позов суд першої інстанції посилався на те, що "додаткове благо" відповідач визначив виходячи не з основного боргу кредиту (44055 дол. США), а з урахуванням доходу АТ "Укрсиббанк" у вигляді різних видів процентів інших платежів та штрафних санкцій нарахованих за Договором від 30.07.2008 р., який не можна вважати доходом позивача. Крім цього суд посилався на те, що позивач фактично сплатив банку майже усю суму отриманого кредиту, відтак анульований, прощений борг у сумі 24 619,39 дол. США (еквівалентна 623 945,10 грн) є фактично вигодою банку, та не може вважатись додатковим благом ОСОБА_1 .
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову посилався на те, що оподаткуванню підлягає прощена кредитором основна сума кредиту, тобто "тіло" кредиту, а оскільки сума прощеного боргу 623 945,10 грн. складається з основної заборгованості по кредиту, то ця сума є додатковим благом у розумінні норм ПК. З врахуванням викладеного вірним є і визначення позивачу грошового зобов`язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просив суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції, та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В доводах касаційної скарги посилався на безпідставність висновків суду про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб та військового збору від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2016 рік, оскільки згідно пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - ПК України) не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року. В даному випадку, основна прощена сума за курсом долара станом на 01.01.2014 року (1 дол. = 7,9930 грн) дорівнювала 196 708,93 грн, а тому курсова різниця (427 236,17 грн) не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 30 липня 2008 року між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11378252000 (далі - Договір). Відповідно до п. 1.1. Договору сума кредиту складала - 44055 дол. США. Відповідно до п. 1.2.1 Договору термін повернення кредиту - 30.07.2015 р.
Позивачем на виконання договірних зобов`язань станом на 13.03.2014 р. сплачено АТ "УкрСиббанк" суму коштів у розмірі - 43 764,08 дол.США., у т.ч. за основним боргом - 17455, 69 дол. США та по нарахованим процентам - 26 308,39 дол. США.
АТ "УкрСиббанк" прийнято рішення про анулювання ОСОБА_1 кредитної заборгованості у сумі 38089,59 дол.США, у т.ч. за основним боргом - 24 619,39 дол. США (що складає 623 945,10 грн), по нарахованим процентам - 13470,20 дол.США (що складає 341 383,98 грн), суми штрафних санкцій (пені), які підлягають стягненню на підставі судового рішення у сумі 1 711,10 грн, про що позивач був повідомлений листом АТ "УкрСиббанк" про анулювання боргу від 25.04.2016 р. № 31-4-3-02/3200 (арк. справи 13).
У період з 30.11.2017 року по 04.12.2017 року Головним Управлінням Державної фіскальної служби в Херсонській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з питань отримання додаткового блага у вигляді суми боргу анульованого кредитором за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.
За результатами перевірки складений акт від 08.12.2017 р. № 281/21-22-13-06/2932811693, яким встановлені порушення позивачем:
- п.п. 164.2.17 "д" пункту 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, зокрема, платником податку у 2016 році не включена до загального річного оподатковуваного доходу і не задекларована сума доходу у вигляді додаткового блага у розмірі 623 945,10 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 112 186,1 грн.;
- п.п. 1.2 - п.п.1.4 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового Кодексу України, що призвело до не нарахування та несплати військового збору за 2016 рік у сумі 9 359,18 грн.
На підставі висновків акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 29.12.2017 року:
- №000461305 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 140 232,62 грн., у т.ч. за основним платежем - 112 186,10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 28 046,52 грн.,
-№0004151305 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 11 698, 98 грн., у т.ч. за основним платежем 9 359,18 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2 339,80 грн.
Спірним в даній справі є незгода позивача зі складовими, визначеними позивачу в якості додаткового блага, яке позивач повинен включити до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2016 рік, вважає, що сума розрахована без врахування п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, та, як наслідок, з визначеними до сплати сумами ПДФО та військового збору.
З приводу викладеного суд зазначає наступне.
Згідно з підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.