ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
25 червня 2019 року
справа № 200/12909/18-а
адміністративне провадження №К/9901/13423/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,
суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Візантія"
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року у складі судді Кониченка О.М.
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року у складі суддів Ястребової Л.В., Компанієць І.Д., Казначеєва Е.Г.
у справі №200/12909/18-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Візантія"
до Мангуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Донецькій області, Головного управління ДФС у Донецькій області
про зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В :
У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Візантія" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Мангуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Донецькій області (далі - податковий орган, відповідач 1 у справі), Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - контролюючий орган, відповідач 2 у справі), в якому просило зобов`язати відповідачів прийняти та опрацювати в АІС "Податковий блок" уточнюючу податкову декларацію позивача з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, якою зменшено податкове зобов`язання позивача з плати за землю за 2014 рік в сумі 35110,38 грн, та зобов`язати відповідачів внести зміни до інтегрованої картки з плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) з юридичних осіб позивача шляхом виключення суми з основного платежу в розмірі 35110,38 грн.
06 лютого 2019 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року, позов задоволено частково, зобов`язано податковий орган прийняти та опрацювати в АІС "Податковий блок" уточнюючу податкову декларацію позивача з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік та врахувати дані в частині зменшення податкового зобов`язання з плати за землю за листопад, грудень 2014 року на суму 8192,33 грн; зобов`язано податковий орган внести зміни до інтегрованої картки Товариства з плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) з юридичних осіб шляхом виключення суми з основного платежу в розмірі 8192,33 грн за період листопад-грудень 2014 року. В інший частині позову відмовлено.
Відмовляючи в частині позовних вимог за період з червня по жовтень 2014 року, суди попередніх інстанцій встановили факт пропуску позивачем 1095-денного строку подання уточнюючої декларації за 2014 рік, передбаченого статтею 102 Податкового кодексу України.
У травні 2019 року позивачем подана касаційна скарга до Верховного Суду, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. У касаційній скарзі зазначає, що позивач як платник податків, який з 14 квітня 2014 року законом звільнений від сплати таких податкових зобов`язань, має право на зменшення (шляхом виключення) задекларованих податкових зобов`язань з плати за землю за червень - грудень 2014 року незалежно від дати подання уточнюючого розрахунку.
17 травня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, справу №200/12909/18-а витребувано з Донецького окружного адміністративного суду.
31 травня 2019 року справа № 200/12909/18-а надійшла на адресу Верховного Суду.
13 червня 2019 року у Верховному Суді зареєстровано відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень, Суд вважає, що зазначеним вимогам закону такі судові рішення відповідають з огляду на наступне.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що позивач зареєстрований як юридична особа та перебуває на обліку Мангуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області як платник податків за неосновним місцем обліку.
28 грудня 2012 року між позивачем та Зорянською сільською радою Володарського району Донецької області укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться на території Зорянської сільської ради Володарського району Донецької області, кадастровий номер № 1421781600:05:000:1484 .
19 лютого 2014 року позивачем подано звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, в якій самостійно визначив суму орендної плати з юридичних осіб в розмірі 49153,83 грн.
27 листопада 2017 року позивачем подано до податкового органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік про зменшення зобов`язань в сумі 35110,38 грн.
28 листопада 2017 року листом №3-7-72/10/05-40-08-10-5 позивача повідомлено, що за результатами перевірки наявності та достовірності обов`язкових реквізитів уточнююча податкова декларація з плати за землю за 2014 рік, яка була подана поштою та зареєстрована 27 листопада 2017 року за № 219 вважається неподаною у зв`язку з тим, що зазначено недостовірне значення обов`язкового реквізиту "звітний період", оскільки відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України закінчився строк давності.
Перевіривши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, Суд приходить до висновку про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування судових рішень, виходячи з наступного.
Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.