ПОСТАНОВА
Іменем України
24 червня 2019 року
Київ
справа №2040/7769/18
касаційне провадження №К/9901/11719/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 (головуючий суддя - Бенедик А.П., судді - Гуцал М.І., Донець Л.О.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Управління) про визнання протиправним і скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 13.12.2018 у задоволенні позову відмовив.
ФОП ОСОБА_1 04.02.2019 оскаржила це рішення до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.03.2019 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 повернув без розгляду на підставі підпункту 15.5 пункту 15 частини першої розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з порушенням порядку її подання, оскільки на дату подання ФОП ОСОБА_1 апеляційної скарги Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не функціонувала.
ФОП ОСОБА_1 оскаржила ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 15.05.2019 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи невідповідність ухваленого у справі судового рішення суду апеляційної інстанції нормам матеріального та процесуального права, ФОП ОСОБА_1 посилається на те, що застосування принципів пропорційності та правової визначеності при здійсненні правосуддя вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 15 частини першої розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду, яке визначене статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу. Також скаржник посилається на те, що відсутність на даний час Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкоди учасникам судового провадження та апеляційному суду у поданні та прийняття апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.05.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1 та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Управління не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.06.2019 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 04.06.2019.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Як вбачається з лексичного і семантичного аналізу наведеної норми, структура першого речення допускає множинне її тлумачення.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження, тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06.12.2007).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах "Каньєте де Хоньї проти Іспанії", "Гору проти Греції", "Михолапа проти Латвії").