Постанова
Іменем України
18 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 289/2131/16-к
Провадження № 51 - 10155 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О.М.,
прокурора Опанасюка О.В.,
засудженої ОСОБА_1,
її захисника адвоката Стороняка В.Я.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016060280000582 від 24 вересня 2016 року, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Радомишль Житомирської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,
за ст. 121 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 22 березня 2018 року щодо неї.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 121 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено раніше обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Строк відбуття покарання вказано рахувати з моменту затримання.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в розмірі 18 788,02 грн.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.
Так, ОСОБА_1 за встановлених у вироку обставин 24 вересня 2016 року біля 02 години, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2, в стані алкогольного сп`яніння, реалізуючи раптово виниклий умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 внаслідок виниклої між ними суперечки, умисно нанесла один удар ножем у живіт ОСОБА_2, чим йому було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення, які знаходяться в прямому причинному зв`язку із смертю ОСОБА_2, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 05-30 годині в реанімаційному відділенні Радомишльської центральної районної лікарні.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 22 березня 2018 року апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції залишено без зміни. В порядку ст. 404 ч. 2 КПК України виключено з мотивувальної частини вироку вказівку про обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_1 - "настання тяжких наслідків".
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджена просить скасувати вирок та ухвалу щодо неї та призначити новий розгляд в суді першої або апеляційної інстанції. Не погоджується із встановленими судами фактичними обставинами справи, оскільки, на її думку, вона не могла нанести удар ножем ОСОБА_2 . Також вказує на те, що на момент вчинення злочину вона перебувала у стані сильного алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим не могла усвідомлювати та контролювати свої дії. Крім того, зазначає, що судами не дана оцінка тому факту, що перші її допити під час досудового слідства проводились без участі захисника, а також тому, що на ній були сліди побоїв. Також зазначає, що внаслідок здійсненого на неї тиску з боку потерпілої сторони вона не повідомила обставини події суду першої інстанції.
Заперечень на касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджена ОСОБА_1 та її захисник у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги.
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу засудженої необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу, і на підтвердження винуватості ОСОБА_1 та доведеності її вини в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого, обґрунтовано послався на показання свідка ОСОБА_3, який повідомив суду за яких обставин виявив ОСОБА_1 в одній кімнаті з ОСОБА_2, при цьому ОСОБА_2 лежав на підлозі, у нього в нижній частині живота була рана, з неї бігла кров, а ОСОБА_1 стояла поруч і тримала в руках закривавлений ніж. Такі показання свідка ОСОБА_3 були повністю підтверджені показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та показаннями потерпілої ОСОБА_7, які суд першої інстанції поклав в основу вироку як докази вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Крім показань потерпілої та свідків суд першої інстанції послався і на інші докази у справі, зокрема на висновки судових експертиз щодо виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_2, їх походження, наявності причинно-наслідкового зв`язку між отриманими тілесними ушкодженнями внаслідок удару ножем та смертю ОСОБА_2 (висновок судово-медичного експерта № 109 від 12.12.2016 року), та щодо психічного стану ОСОБА_1 в момент нанесення удару і можливості нею усвідомлювати вчинені дії та їх наслідки. Зокрема, відповідно до висновку судового експерта-психіатра № 386-2016, ОСОБА_1 могла і усвідомлювала значення своїх дій та керувала ними в період часу, до якого відносяться інкриміновані їй протиправні вчинки, незважаючи на те, що перебувала в стані алкогольної інтоксикації (т. 2, а.п.112-116). Отже доводи касаційної скарги засудженої про те, що стан її алкогольного сп`яніння вплинув на її свідомість та виключав розуміння нею ситуації є безпідставними.