Постанова
Іменем України
12 червня 2019 року
м. Київ
справа № 607/15072/13-ц
провадження № 61-17168св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Лесько А. О. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,
Штелик С. П.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Тришаком Олегом Григоровичем, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 грудня 2017 року у складі судді Грицака Р. М. та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 27 лютого 2018 року у складів колегії суддів: Дикун С. І., Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2
відповідач - ОСОБА_1,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь 781 330,00 грн компенсації вартості ремонтно-будівельних та оздоблювальних робіт по облаштуванню частини приміщень незавершеного будівництвом будинку на АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 згідно рішення Апеляційного суду Тернопільської області від
17 липня 2012 року.
Позовна заява мотивована тим, що 17 липня 2012 року у справі
№ 1990/22-ц-756/2012 Апеляційним судом Тернопільської області було прийнято рішення, яким, виділено ОСОБА_1 ряд приміщень у незавершеному будівництвом будинку на АДРЕСА_1 . Вказаний поділ майна було проведено на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи від 07 грудня 2004 року № 1396. Разом з тим, за період з моменту проведення зазначеної експертизи та до моменту ухвалення вказаного рішення апеляційного суду, ним було здійснено ремонтно-будівельні та оздоблювальні роботи спірного незавершеного будівництвом будинку, у тому числі, виділеного за рішенням суду на користь відповідача. Згідно з висновком від 09 липня 2013 року про вартість проведених ремонтно-будівельних та оздоблювальних робіт по облаштуванню 1/2 частки незавершеного будівництвом житлового будинку, що була виділена відповідачу, становить 781 330,00 грн. Вказані ремонтно-будівельні та оздоблювальні роботи проводились позивачем правомірно, на підставі усіх необхідних дозвільних документів як одноосібним власником земельної ділянки, на якій розташований вищевказаний будинок. Під час розгляду справи позивач провів повторну судову будівельно-технічну експертизу від 30 червня 2017 року № 4053, згідно висновку якої вартість компенсації ремонтно-будівельних та оздоблювальних робіт по облаштуванню 1/2 частини приміщень незавершеного будівництвом будинку на АДРЕСА_1 становить 2 616 011,00 грн.
У зв`язку з викладеним та з урахуванням збільшених позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача на його користь 2 616 011,00 грн компенсації вартості ремонтно-будівельних та оздоблювальних робіт по облаштуванню частини приміщень незавершеного будівництвом будинку на
АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 згідно рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 17 липня 2012 року.
Справа переглядалась судами неодноразово.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Остаточним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 27 лютого 2018 року, позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 616 011,00 грн компенсації вартості проведених ремонтно-будівельних та оздоблювальних робіт по облаштуванню частини приміщень на АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що оскільки рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 17 липня 2012 року відповідачу було виділено у власність 1/2 частину незавершеного будівництвом домоволодіння, а позивачем після розірвання шлюбу та до ухвалення вказаного рішення апеляційного суду, було проведено за власний рахунок ремонтні, ремонтно-будівельні та оздоблювальні роботи виділеної ОСОБА_1 1/2 частини незавершеного будівництвом будинку, то вартість проведених робіт, визначена висновком повторної судової будівельно-технічної експертизи від 30 червня 2017 року
№ 4053, підлягає стягненню на користь позивача.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У касаційній скарзі ОСОБА_1, поданій адвокатом Тришаком О. Г., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуальногоправа, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди обох інстанцій стягуючи з неї компенсацію вартості ремонтно-будівельних та оздоблювальних робіт по облаштуванню частини приміщень незавершеного будівництвом будинку на
АДРЕСА_1 , не встановили та не перевірили, які саме роботи щодо оздоблення житлового будинку були виконані з моменту розірвання між сторонами шлюбу, тобто з 18 жовтня 2003 року до 17 липня 2012 року, та які саме роботи були необхідні для завершення будівництва цього будинку в цілому. Зазначає, що експертний висновок, на підставі якого суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення, не може бути належним доказом у справі, оскільки він не містить необхідної інформації для вирішення спору по суті. Крім того, суди обох інстанцій, стягуючи на користь позивача 2 616 011,00 грн, виходили з результатів повторної судової будівельно-технічної експертизи та не взяли до увагу ту обставину, що згідно першого висновку експерта, який міститься в матеріалах справи вартість тих же самих робіт становила лише
781 330,00 грн. Також вказувала, що позивач, звертаючись до суду з позовними вимогами, обрав неправильний спосіб захисту своїх прав, оскільки в порядку, визначеному статтею 71 СК України, на яку посилався позивач, одному з подружжя може бути стягнута грошова компенсація замість його частки у праві спільної сумісної власності, а не відшкодування частини витрат, здійсненних на будівельні роботи. На її думку, до правовідносин, які виникли між нею та позивачем можуть бути застосовані лише положення статті 390 ЦК України.
АГРУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що сторони з 11 серпня 1990 року до 08 жовтня 2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
26 квітня 1990 року ОСОБА_2 одержав будівельний паспорт № 8057 на будівництво будинку у АДРЕСА_1 . Будівництво будинку проводилося на земельній ділянці, наданій останньому в користування 12 березня 1990 року для будівництва індивідуального житлового будинку. Дозвіл на будівництво наданий 24 квітня 1990 року.
Сторони не заперечували, що до одруження ОСОБА_2 було вирито котлован під фундамент. Перебуваючи в шлюбі, вони збудували будинок, обладнали в ньому цокольний та перший поверх і в 1995 році перейшли до нього проживати. Станом на жовтень 2003 року будинок не був завершений будівництвом, мансардний поверх був лише поштукатуреним (не було дверей та підлоги).
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
28 вересня 2009 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про визнання недійсною державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання права власності на 1/2 частину незавершеного будівництвом будинковолодіння, визнання недійсним державного акту про право власності на землю, визнання недійсним договорів купівлі-продажу машин, та поділ спільного майна подружжя та проведено поділ майна.
У задоволенні вимог про визнання недійсною державної реєстрації права власності на незавершений будівництвом будинок та поділ цього будинку відмовлено.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Тернопільської області від 17 липня 2012 року вказане рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсною державної реєстрації права власності на незавершений будівництвом будинок та поділ цього будинку скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Виділено ОСОБА_1 приміщення першого поверху: частину коридору 2-1 площею 14,4 кв. м вартістю 13 833,00 грн; жилу кімнату 2-3 площею 19 кв. м вартістю 18 251,00 грн; коридор 2-2 площею 2,3 кв. м вартістю 2 209,00 грн; жилу кімнату 2-4 площею 14,5 кв. м вартістю 13 929,00 грн; ванну 2-5 площею 5 кв. м вартістю 4 803,00 грн; туалет 2-6 площею 1,2 кв. м вартістю 1 153,00 грн та мансардний поверх: жилу кімнату 3-3 площею 45,1 кв. м вартістю 29 680,00 грн; жилу кімнату 3-2 площею 43 кв. м вартістю 28 298,00 грн; коридор 3-1 площею 31,9 кв. м вартістю 20 993,00 грн, всього на суму 133 157,00 грн.