Постанова
Іменем України
15 травня 2019 року
м. Київ
справа № 348/677/16-ц
провадження № 61-45973 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 квітня 2018 року у складі судді Флоряк Д. В. та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 вересня
2018 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Матківського Р. Й.,
Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (далі ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 08 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (далі ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № IFN0GA0000000014, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 276 800,00 грн зі сплатою
16,08 процентів річних на суму залишку заборгованості за кредитом на строк до
08 квітня 2018 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 10 квітня
2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № IFN0GA0000000014, за умовами якого він передав в іпотеку нерухоме майно: будинок, загальною площею 289,70 кв.м, житловою площею 150,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, загальною площею 0,4623 га, для обслуговування будівель та ведення особистого підсобного господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позичальник умови кредитного договору не виконує, у зв`язку з чим станом на 18 січня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 1 796 412,54 грн, з яких
244 992,89 грн - заборгованість за тілом кредиту, 451 067,29 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 7 259,11 грн - комісія за обслуговування кредиту, 1 093 093,25 грн - пеня.
Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 357 500,00 грн (244 992,89 грн - заборгованість за тілом кредиту, 112 507,11 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом) звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів із встановленням початкової ціни продажу іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна; виселити ОСОБА_1,
ОСОБА_2 та інших зареєстрованих осіб з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від
17 квітня 2018 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
В рахунок погашення заборгованості за договором кредиту від 08 квітня
2008 року № IFN0GA0000000014 у розмірі 357 500,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 244 992,89 грн, заборгованість по процентам - 112 507,11 грн, звернено стягнення на предмет іпотеки:
- домоволодіння, яке складається із житлового будинку "А", загальною площею 289,70 кв.м, житловою площею 150,20 кв.м, стайні цегляної "Б", стодоли дощатої "В", воріт металічних "№1", огорожі з металічної сітки "№2", огорожі штахетної "№3", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1
- земельну ділянку, загальною площею 0,4623 га, надану для обслуговування будівель та ведення особистого підсобного господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_2 умови кредитного договору належним чином не виконав, внаслідок чого у нього станом на 18 січня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 1 796 412,54 грн, а тому вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі визначеному позивачем - 357 500,00 грн є обгрунтованою. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про виселення, суд першої інстанції виходив з того, що особам, які підлягають виселенню з житлового приміщення, що є предметом забезпечення за кредитним договором, але придбане не за кредитні кошти, згідно частини другої статті 109 ЖК Української РСР, одночасно повинно надаватися інше постійне житло. Оскільки іпотекодавець набув спірний житловий будинок не за кредитні кошти, докази на підтвердження надання відповідачеві та членам його сім`ї іншого житла для постійного проживання відсутні, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 вересня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 квітня
2018 року в частині визначення розміру заборгованості, в межах якої здійснюється звернення стягнення на предмет іпотеки, та визначення початкової ціни предмета іпотеки змінено.
В рахунок погашення заборгованості за договором кредиту від 08 квітня
2008 року № IFN0GA0000000014, яка складається із: заборгованості за кредитом - 249 856,10 грн, заборгованості за процентами - 366 535,39 грн, комісії -
5 888,97 грн, штрафів - 61 886,58 грн (процентна складова) та 250,00 грн (фіксована складова) та пені - 115 451,16 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки: домоволодіння, яке складається із житлового будинку "А", загальною площею 289,70 кв.м, житловою площею 150,20 кв.м, стайні цегляної "Б", стодоли дощатої "В", воріт металевих "№1", огорожі з металевої сітки "№2", огорожі штахетної "№3", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 ; земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,4623 га, надану для обслуговування будівель та ведення особистого підсобного господарства, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, за ціною продажу не нижчою узгодженої сторонами вартості предмету іпотеки 357 500,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звертаючи стягнення на іпотечне майно та визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позичальник порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, що зумовлює право кредитора на звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення наявної у боржника заборгованості. Апеляційний суд не погодився із висновком суду першої інстанції щодо визначення суми заборгованості, у рахунок якої здійснюється звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки ПАТ КБ "ПриватБанк" просило звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості у розмірі 357 500,00 грн, з яких заборгованість за кредитом - 244 992,89 грн та заборгованість за процентами - 112 507,11 грн, однак не надало доказів на підтвердження розміру складових зазначеної заборгованості та періоду її нарахування. Звернувшись із позовом про стягнення заборгованості до суду в 2014 році, банк просив стягнути всю суму заборгованості за кредитом. Разом з тим, банк не мав правових підстав для нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування, оскільки рішенням Надвірнянського районного суду
Івано-Франківської області від 13 червня 2014 року за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" з ОСОБА_2 на користь банку стягнуто заборгованість за цим же кредитним договором достроково у розмірі 784 417,04 грн, з яких:
249 856,10 грн - заборгованість за кредитом, 366 535,39 грн - заборгованість за процентами, 5 888,97 грн - комісія, 61 886,58 грн - штраф (процентна складова), 250,00 грн - штраф (фіксована складова) та 115 451,16 грн - пеня.
З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості у розмірі, визначеному рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2014 року. Початкову ціну реалізації предмета іпотеки апеляційний суд визначив у розмірі 357 500,00 грн, виходячи з того, що саме така вартість предмета іпотеки визначена сторонами у договорі іпотеки.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2018 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , у якій він, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2018 року, у частині звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалити у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що апеляційний суд не звернув увагу, що рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2009 року достроково стягнуто з заявника на користь банку заборгованість за кредитним договором від 08 квітня 2008 року у розмірі 261 233,73 грн, а тому ще у 2009 році сплив строк кредитування. Змінивши рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості у розмірі 357 500,00 грн, тоді як апеляційний суд звернув стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості у розмірі 784 417,04 грн, що визначена рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2014 року. Крім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суди не урахували, що він, як інвалід ІІ групи, звільнений від сплати судового збору.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року призначено справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.
Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виселення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку в цій частині не переглядаються.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що 08 квітня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та
ОСОБА_2 укладено кредитний договір № IFN0GA0000000014, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 276 800,00 грн зі сплатою
16,08 процентів річних на суму залишку заборгованості за кредитом на строк до
08 квітня 2018 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 10 квітня
2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № IFN0GA0000000014, за умовами якого відповідач передав банку в іпотеку нерухоме майно: будинок, загальною площею 289,70 кв.м, житловою площею 150,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Цуцилівською сільською радою на підставі рішення виконкому №64 від 13 липня 2004 року та зареєстрованого в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації 21 липня 2004 року, реєстраційний
№ 6695295; земельну ділянку, загальною площею 0,4623 га, надану для обслуговування будівель та ведення особистого підсобного господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_4, виданого Цуцилівською сільською радою 29 жовтня 1995 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів за №8.
Пунктом 33.4 договору іпотеки сторони визначили вартість предмета іпотеки у розмірі 357 500,00 грн.
Відповідно до змісту пункту 23 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених підпунктами 16.7.1, 16.7.2, 16.9 цього договору, відповідно до розділу 5 Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у цьому договорі.
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від
27 жовтня 2009 року стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі
261 223,73 грн, з яких: 248 323,96 грн - заборгованість за кредитом, 12 678,73 грн - заборгованість за процентами, 221,04 грн - пеня.