ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/10403/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО"
на постанову Північного апеляційного господарського суду у складі Козир Т.П. - головуючого, Коробенка Г.П., Кравчука Г.А. від 12 березня 2019 року та рішення Господарського суду міста Києва у складі Смирнової Ю.М. від 05 грудня 2018 року
за позовом керівника Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Костянтинівської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтіка"
про стягнення 475 109, 89 грн.,
Історія справи
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
1. 23.02.2012 між Костянтинівською міською радою (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтіка" (далі - ТОВ "Балтіка", третя особа) укладено договір оренди №1057/1 земельної ділянки площею 1,2285 га (кадастровий номер 1412600000:00:021:0248) по вул. Громова, 55, у м. Костянтинівці для обслуговування торгівельно-сервісного центру, строком на 5 років та сплатою орендної плати у розмірі 379 076,20 грн. в рік, у тому числі: за частку земельної ділянки під капітальною забудовою площею 0,5397 га - 10% від нормативної грошової оцінки, що складає 274 120,94 грн.; за частку земельної ділянки під проїздами і проходами площею 0,6888 га - 3% від нормативної грошової оцінки, що складає 104 955,26 грн. Державна реєстрація договору оренди проведена 23.02.2012 за №141260004000145.
2. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 04.04.2016 на підставі рішення Господарського суду Донецької області від 03.03.2014 у справі №41/152пн здійснено державну реєстрацію спільної часткової власності 99/100 на будівлю торгівельно-сервісного центру у м. Костянтинівка по вул.Громова, 55, за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (далі - ТОВ "ЕКО", відповідач), а право власності на 1/100 означеного об`єкту нерухомого майна зареєстровано 17.01.2017 за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №27 від 17.01.2017, укладеного з третьою особою.
3. Листом від 02.03.2017 за №077-17 третя особа повідомила позивача про відчуження 17.01.2017 вказаного нерухомого майна на користь ТОВ "ЕКО", внаслідок чого повідомило про відсутність наміру поновлення договору оренди землі від 23.02.2012№1057/1 та просило позивача підписати акт приймання-передачі з оренди земельної ділянки.
4. У листі на адресу позивача від 12.09.2017 за №12/09/17-1юр ТОВ "Балтіка" стверджувало про те, що договір оренди землі від 23.02.2012 №1057/1 припинив свою дію внаслідок закінчення строку на який його було укладено, а сторони даного правочину мають право, а не обов`язок вчинити дії по припиненню державної реєстрації права оренди.
5. Рішенням Костянтинівської міської ради від 25.01.2018 №6/82-1520 ТОВ "Балтіка" припинено право користування земельною ділянкою за кадастровим номером 1412600000:00:021:0248 по вул. Громова, 55, площею 1,2285 га на підставі статті 141 Земельного кодексу України, проте відповідна додаткова угода на виконання цього рішення між сторонами не укладена.
Короткий зміст позовних вимог
6. У серпні 2018 року керівник Костянтинівської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Костянтинівської міської ради звернувся до суду з позовом до ТОВ "ЕКО" про стягнення 475 109,89 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди від 23.02.2012 №1057/1.
7. Позов мотивований тим, що внаслідок набуття відповідачем права власності на нерухоме майно відбулася заміна сторони орендаря в зобов`язанні за договором оренди землі від 23.02.2012 №1057/1, а тому ТОВ "ЕКО" автоматично набуло прав та обов`язків орендаря в зазначеному договорі.
8. Щодо строку дії договору від 23.02.2012 №1057/1, то, на думку прокурора, означений договір оренди є поновленим автоматично в силу приписів частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" на той самий строк і на тих самих умовах, тобто строком на 5 років, внаслідок чого у нового власника нерухомості - ТОВ "ЕКО" існує обов`язок сплати орендної плати за відповідну земельну ділянку на умовах, визначених договором оренди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
9. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12 березня 2019 року, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 475 109,89 грн. орендної плати за землю.
10. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що в силу частини 1 статті 120 Земельного кодексу України та частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" з моменту набуття 17.01.2017 права власності на нерухоме майно відповідач набув також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже, й відповідні права та обов`язки орендаря на умовах договору оренди від 23.02.2012 №1057/1, який у зв`язку з цим автоматично припинився з 17.01.2017 щодо попереднього власника нерухомості - ТОВ "Балтіка".
11. У той же час судами проаналізовано відповідні доводи прокурора та передбачені частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" підстави для поновлення договору оренди землі на новий строк, за результатом чого констатовано припинення дії договору оренди після закінчення строку, на який його було укладено, оскільки відповідна додаткова угода про поновлення договору оренди від 23.02.2012 №1057/1 між сторонами спору - позивачем та відповідачем не укладена.
12. У зв`язку з чим за висновком судів у період з 17.01.2017 (дата набуття відповідачем права власності на нерухомість) до 23.02.2017 (дата закінчення строку дії договору оренди землі) відповідач використовував земельну ділянку на підставі договору оренди від 23.02.2012 №1057/1. З наступного же дня після закінчення строку дії договору, тобто з 24.02.2017 по 30.06.2018, відповідач використовує відповідну земельну ділянку без достатніх правових підстав, тобто відповідач у цей період без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти позивачу на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.
Аргументи учасників справи
Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
14. Судами неправильно застосовано до спірних правовідносин норми статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про автоматичне виникнення у відповідача обов`язку зі сплати орендної плати за договором оренди від 23.02.2012 № 1057/1. За змістом статей 116, 125, 141 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт нерухомості, виникає після державної реєстрації такого права. Оскільки державна реєстрація відповідного права на землю за відповідачем не проведена, останній не набув права оренди спірної земельної ділянки, а тому не повинен сплачувати оренду плату на підставі договору оренди.
15. Суди безпідставно, у порушення вимог частини 2 статті 237 ГПК України, за власною ініціативою застосували до спірних правовідносин приписи статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки підставою заявленого позову прокурор визначав чинний на його думку договір оренди від 23.02.2012 № 1057/1 та правом на зміну підстав позову не скористався, адже стягнення орендної плати на підставі договору та безпідставно набутого майна є різними підставами позову.
16. Одночасно правильними є висновки судів про припинення вказаного договору оренди внаслідок неукладення між сторонами додаткової угоди, чого безпосередньо вимагає частина 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Позиція інших учасників справи.
17. Позивач у відзиві на касаційну скаргу вважає, що судами правильно застосовано норми статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України щодо автоматичного переходу до відповідача права оренди земельної ділянки та зроблено обґрунтовані висновки про підставність позовних вимог прокурора.
18. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу вважає, що договір оренди земельної ділянки припинився тільки щодо попереднього орендаря, проте продовжує діяти щодо відповідача в силу статті 120 Земельного кодексу України та статті 7 Закону України "Про оренду землі", а також приписів частини 6 статті 33 цього Закону.