ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/10126/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Суховий В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Міщенко І.С.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 (Пашкіна С.А., Буравльов С.І., Калатай Н.Ф.) та рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 (Гулевець О.В.) у справі №910/10126/18
за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ - Петрівської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" до 1) Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", 2) Державної організації комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України, треті особи 1) Міністерство інфраструктури України, 2) Фонд державного майна України про визнання права власності на нерухоме майно
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ - Петрівської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Відповідач-1), Державної організації комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України (далі - Відповідач-2), треті особи Міністерство інфраструктури України (далі - Третя особа-1), Фонд державного майна України (далі - Третя особа-2) про визнання права власності на ходову колію №1 від граничного стовпчика стрілки № 18, розташованій на колії №6 парку "Борщагівка" Укрзалізниці до стрілочного переводу № 25 загальною довжиною 840,69 м.
2. Позовні вимоги обґрунтовано наявністю у Позивача передбачених чинним законодавством правовстановлюючих документів на підтвердження права власності на спірні під`їзні колії, які знаходяться в його постійному користуванні. Однак, як стверджує Позивач, Відповідачами не визнається право власності Позивача на ділянку залізничних колій від стрілочного переводу № 25, що перешкоджає господарській діяльності Позивача.
Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 в позові відмовлено повністю.
4. Рішення суду мотивовано тим, що наказом Третьої особи-1 №746 від 30.10.2001 затверджено акт передачі майна до статутного фонду Позивача, за яким передано у власність Позивача нерухоме майно, в тому числі "залізнична колія широк", що обліковується за інвентарним номером 20088, проте, відомості акту передачі нерухомого майна у власність Позивача не дозволяють ідентифікувати основні засоби, зазначені в акті, із майном, яке є предметом спору - ходова колія №1 від граничного стовпчика стрілки № 18, розташована на колії №6 парку "Борщагівка" Укрзалізниці до стрілочного переводу № 25 загальною довжиною 840,69 м.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 залишено без змін з тих же підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Позивач подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
7. Судами не враховано, що в акті передачі майна в статутний фонд Позивача та в акті приймання-передачі нерухомого майна від 14.09.2002, у користування передано майно за інвентарним номером 20088, а саме - залізничні колії №№1, 2, 3, 4, 5, 5а, з`їзд 26-25 від станції Київ-Волинський до стрічки 15, що є ідентичним майну, яке є предметом спору - ходова колія №1 від граничного стовпчика стрілки № 18, розташована на колії №6 парку "Борщагівка" Укрзалізниці до стрілочного переводу № 25 загальною довжиною 840,69 м.
8. Суди не надали оцінку, що Позивач є власником майна, набутого у встановленому законодавством порядку (стаття 12 Закону України "Про господарські товариства", стаття 85 Господарського кодексу України (далі - ГК України), стаття 9 Закону України "Про транспорт"), як внесок до статутного капіталу, переданого у власність Третьою особою-1, і спірне майно із державної власності не вибувало.
9. При прийнятті оскаржуваних судових рішень, суди першої та другої інстанцій не врахували практику Вищого господарського суду України у справах №2-7/2460.2-09, №16/5/09, №13/458-41/131, №30/432, №915/222/13-г, №14/134, №17/165пн/2011, №29пн/5014/2794/2012.
10. Попередніми судовими інстанціями не надано належної оцінки схемі розташування колій, які є частиною технічного паспорта, доказам використання та утримання Позивачем спірного майна (договір перевезення вантажів, договір експлуатації колій, декларації по сплаті Позивачем земельного податку за користування земельними ділянками під спірною колією) та не враховано, що Відповідачами до матеріалів справи не надано правовстановлюючих документів на спірне майно та технічного паспорта.
11. Судами не встановлено власника спірного майна.
12. Суд апеляційної інстанції, в порушення пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, не зазначив мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
Позиція Відповідача-2 у відзиві на касаційну скаргу
13. Спірне майно (ділянка залізничної колії від стрілки №18 до стрілки №23, що проходить через стрілку №21) знаходиться на балансі Відповідача-2 та відображається в технічному паспорті залізничних під`їзних колій, а все нерухоме державне майно, яке перебуває на балансі, обліковується в Реєстрі Фонду державного майна та є державною власністю.
Позиція Третьої особи-1 у поясненнях на касаційну скаргу
14. Судами не враховано, що відповідно до акту передачі нерухомого майна від 30.10.2001 у власність Позивача передано залізничні колії та інше нерухоме майно, що увійшло до його статутного фонду, зокрема, "залізнична колія широк", що обліковується за інвентарним номером 20088, а тому Позивач є власником спірного майна. З огляду на зазначене, оскаржені Позивачем судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
15. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що наказом Третьої особи-1 №746 від 30.10.2001 Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту перетворено у ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" та затверджено акт передачі майна до статутного фонду ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", згідно з яким Третьою особою-1 передано у власність створеного ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" нерухоме майно, в тому числі "залізнична колія широк", що обліковується за інвентарним номером 20088.
Відповідно до наказу Київ-Дніпровського міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту №37 від 07.03.2001 створено філію "Київ-Петрівське МППЗТ", виділено створеній філії приміщення під розміщення персоналу в адміністративному будинку за адресою №04209, м . Київ, вул.Полярна, 12-а та передано по акту прийому-передачі майно та необоротні активи для здійснення діяльності.
На виконання пунктів 2, 3 наказу №37 від 07.03.2001, відповідно до акта приймання-передачі нерухомого майна від 14.09.2002, що є додатком №1 до вказаного вище наказу, ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" передано у користування філії "Київ- Петрівське МППЗТ" майно за інвентарним номером 20088 "перегін від станції Київ-Волинський до стрілки № 15, колії залізничні №1, 2, 3, 4, 5 і з`їзд 26-25", що знаходиться у м. Києві, проспект Відрадний, 103 (дільниця № 2).
16. Положеннями статей 316, 317, 319 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Здійснення права власності полягає у володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд. Отже, власнику належать права володіння, користування та розпорядження річчю та здійснення будь-яких дій прямо не заборонених нормами закону.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і в порядку, встановлених законом.
Законом встановлено способи захисту права власності. Одним із таких способів захисту є визнання права власності у судовому порядку. Так, за приписами статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Разом з тим, зазначений спосіб матиме відповідні правові підстави лише у випадку, коли особа, що звертається, володіє необхідним статусом - статусом власника та зазначений статус ґрунтується на беззаперечних доводах по відношенню до інших осіб. Проте, у випадку, якщо щодо власності у іншої особи існують претензії, відповідно, виникає спір, що може бути вирішений у судовому порядку. У такому випадку саме на суд покладається обов`язок захисту права власності.
Таким чином, рішення суду про визнання права власності, прийняте за результатами розгляду вказаного спору, в силу статті 392 ЦК України, є правозахисним актом і спрямоване на захист наявного у позивача права власності. При цьому, момент виникнення права власності не залежить від набрання рішенням законної сили, оскільки підставою для прийняття рішення є наявність у позивача до моменту звернення до суду правових підстав, з якими законодавство пов`язує виникнення права власності. Отже, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності, згідно статтею 392 ЦК України, є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.
17. Відповідно до статті 64 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, до залізничних під`їзних колій належать колії, що з`єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам-суб`єктам підприємницької діяльності. Під`їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.
Згідно зі статтею 67 Статуту залізниць України, відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під`їзної колії і подання на цю колію рухомого складу допускається після прийняття цієї залізничної колії в експлуатацію комісією за участю представника Держнаглядохоронпраці і встановлення залізницею порядку обслуговування під`їзної колії. На кожну залізничну під`їзну колію складається масштабний план з нанесенням на нього розташування вантажних фронтів і механізмів, а також технічний паспорт, поздовжній профіль і креслення споруд. Подача вагонів на залізничні під`їзні колії у період їх будівництва допускається на умовах тимчасової угоди між залізницею та підприємством, якому належить під`їзна колія, або будівельною організацією, які несуть відповідальність за збереження вантажу, рухомого складу, вчасне повернення його і безпеку руху.
Аналогічні положення містяться і у пунктах 1.3, 1.4, 1.5 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, згідно з якими, відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під`їзної колії і подача на цю колію рухомого складу допускається після прийняття її в експлуатацію комісією за участю представника Міністерства праці та соціальної політики і встановлення залізницею порядку обслуговування під`їзної колії. Відповідність під`їзної колії узгодженому з залізницею проекту засвідчується актом, який складається комісією за участю уповноважених представників залізниці і власника під`їзної колії, яка призначається залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць. Підписання акта свідчить про прийняття даної під`їзної колії в експлуатацію. На кожну під`їзну колію після закінчення її будівництва і здачі в експлуатацію підприємством складається Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії, яка затверджується залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць. Власник під`їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під`їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд. У технічному паспорті та в додатках до нього вказується характеристика рейок, шпал, баласту, земляного полотна, штучних споруд, вагових приладів, пристроїв і механізмів, призначених для навантаження, вивантаження, очищення, промивання і підготовки для навантаження залізничних вагонів, маневрових пристроїв, лебідок, локомотивного і вагонного господарства, промислових станцій, гірок, напівгірок, витяжних колій, засобів СЦБ і зв`язку, які використовуються у поїзній і маневровій роботі, та інших пристроїв і механізмів, призначених для роботи з вагонами і локомотивами залізниць. Один примірник цієї документації передається залізниці при прийнятті під`їзної колії в експлуатацію. Після здачі в експлуатацію нових об`єктів або їх ліквідації в технічний паспорт вносяться відповідні зміни, про що власники під`їзних колій повідомляють залізницю у декадний термін.