ПОСТАНОВА
Іменем України
24 червня 2019 року
Київ
справа №805/1220/15-а
касаційне провадження №К/9901/9343/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Донецькій області (далі – Інспекція) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.06.2015 (суддя Аканов О.О.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 (головуючий суддя – Жаботинська С.В., судді – Васильєва І.А., Василенко Л.А.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» (далі – Товариство) до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (далі – Казначейство) про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2015 Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції та Казначейства, у якому просило стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1369431,00 грн.
05.05.2015 Товариство подало до суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог, у якій просило стягнути з Державного бюджету України в особі Казначейства на користь Товариства бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 3216678,00 грн.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: довідками Інспекції № 941/15-01/04873009 від 18.04.20014 та № 522/15-01/04873009 від 11.03.2014, складеними за результатами перевірок, не було встановлено порушень при відображенні Товариством у декларації за січень 2014 року бюджетного відшкодування у сумі 260000,00 грн., у декларації за грудень 2013 – у сумі 884299,00 грн.; актами Інспекції № 1594/15-01/04873009 від 26.09.2014, № 2502/15-01/04873009 від 27.11.2014 та № 561/15-01/04873009, складеними за результатами перевірок, не було встановлено порушень при відображенні Товариством у декларації за травень 2014 року бюджетного відшкодування у сумі 962948,00 грн., у декларації за червень – у сумі 816429,00 грн., у декларації за квітень 2014 – у сумі 162317,00 грн., у декларації за листопад 2014 року – у сумі 130685,00 грн.; Казначейство повинне було перерахувати зазначені у висновках Інспекції суми коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок Товариства в обслуговуючому банку, проте передбачені законодавством обов’язки не були виконані Казначейством, внаслідок чого невідшкодована Товариству сума перетворилась на бюджетну заборгованість.
Донецький окружний адміністративний суд ухвалою від 30.06.2015 відмовив Товариству у заяві про збільшення позовних вимог у даній справі з підстав того, що зміна позовних вимог виходить за межі спірних правовідносин, оскільки сума бюджетного відшкодування у первинному позові складалась із довідок Інспекції за січень, квітень, червень та листопад 2014 року, тоді як додатково заявлена Товариством сума бюджетного відшкодування складається із довідки Інспекції за грудень 2013 року.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 30.06.2015 позов задовольнив: стягнув з Державного бюджету України в особі Казначейства на користь Товариства бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1369431,00 грн. згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за січень, квітень, червень та листопад 2014 року.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інспекції виходив з того, що заявлені Товариством до відшкодування суми за січень, квітень, червень та листопад 2014 року були підтверджені за результатами перевірок, на зазначені суми бюджетного відшкодування Інспекцією були складені та передані до Казначейства висновки, проте Казначейство не виконало покладеного на нього обов’язку та не перерахувало зазначені суми Товариству.
Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 05.08.2015 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позовні вимоги задовольнив повністю: стягнув з Державного бюджету України в особі Казначейства на користь Товариства бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 3216678,00 грн. згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2013 року, січень, квітень, травень, червень та листопад 2014 року.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: з урахуванням положень частини першої статті 51, частини першої статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України Товариство скористалось наданим йому правом подати заяву про збільшення позовних вимог у грошовому розмірі, яка була подана ним до початку розгляду справи по суті; бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 3216678,00 грн. згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2013 року, січень, квітень, травень, червень та листопад 2014 року підтверджене перевірками Інспекції, результати яких оформлені актами та довідками податкового органу; Інспекцією були подані до Казначейства реєстри висновків про суми бюджетного відшкодування, проте зазначені суми не були перераховані на рахунок Товариства у визначені законодавством строки.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 25.08.2015 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що Інспекцією було здійснено усі визначені пунктами 200.10-200.12 статті 200 Податкового кодексу України дії і ніяким чином не порушувались права Товариства.
Товариство та Казначейство не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.05.2019 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справи матеріалами з 21.05.2019.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Товариством були подані до Інспекції податкові декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року, січень, квітень, травень, червень та листопад 2014 року, до яких були додані розрахунки про суми бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування. Спору щодо порядку та форми заповнення податкових декларацій з податку на додану вартість між сторонами немає.
Інспекцією були проведені документальні позапланові виїзні перевірки правомірності нарахування Товариством сум бюджетного відшкодування податку на додану варіть на рахунок платника у банку, за результатами яких складені довідки та таким, якими підтверджене бюджетне відшкодування у таких сумах: № 522/15-01/04873009 від 11.03.2014 – за грудень 2013 року у сумі 884299,00 грн., № 941/15-01/04873009 від 18.04.20014 – за січень 2014 року у сумі 260000,00 грн., № 2502/15-01/04873009 від 27.11.2014 – за квітень 2014 року у сумі 162317,00 грн., № 1594/15-01/04873009 від 26.09.2014 – за травень 2014 року у сумі 962948,00 грн., за червень – у сумі 816429,00 грн., № 561/15-01/04873009 від 18.02.2015 за листопад 2014 року – у сумі 130685,00 грн.
Інспекція подала до Казначейства реєстр висновків про суми відшкодування податку на додану вартість, переданих до органів Державної казначейської служби України, від 28.04.2014 № 1104-20, у якому зазначено реквізити висновків Інспекції, згідно яких Товариству підлягають до відшкодування такі суми податку на додану вартість: за грудень 2013 року – 884299,00 грн., за січень 2014 року – 260000,00 грн., за квітень 2014 року – 162317,00 грн., за травень 2014 року – 962948,00 грн., за червень 2014 року – 816429,00 грн., за листопад 2014 року – 130685,00 грн. зазначений реєстр разом із висновками Інспекції був отриманий Казначейством 29.04.2015 (вх. № 358/02-37).
Проте вказані суми Казначейством на рахунок Товариства відшкодовані не були.
Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з пунктами 200.10, 200.11 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Відповідно до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Положеннями пункту 200.13 статті 200 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Згідно з пунктами 7-9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість. Висновки та реєстр висновків, що передані до органів державної казначейської служби, подаються починаючи з 1 липня 2011 р. в електронній формі з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис» і «Про електронні документи та електронний документообіг» і не пізніше наступного операційного дня на паперовому носії. Державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою. На підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.
З огляду на викладене, подання Інспекцією висновку до Казначейства щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, було передбачено статтею 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Невиконання цього обов'язку спричиняло порушення права платника податків на отримання з бюджету суми відшкодування податку на додану вартість, а такі способи судового захисту як визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання до органу казначейства висновку із зазначенням відповідної суми бюджетного відшкодування та зобов'язання податкового органу вчинити передбачені законодавством дії, спрямовані на підготовку і надання відповідного висновку органам казначейства, були сформульовані Верховним Судом України виходячи, зокрема, з чинного на той час законодавства.
Законами України від 24.12.2015 № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до статті 200 Податкового кодексу України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
У зв'язку з прийняттям вказаних змін до Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 визнано таким, що втратив чинність Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39.
Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду цієї справи Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду) на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування