ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/10679/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Катеринчук Л.Й. – головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.
учасники справи:
позивач – Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ХРЕЩАТИК"
відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРПРОМКОНСАЛТИНГ"
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ХРЕЩАТИК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" Славкіної Марини Анатоліївни
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 07.02.2019
у складі колегії суддів: Козир Т.П. (головуючий), Разіна Т.І., Чорногуз М.Г.
та рішення Господарського суду міста Києва
від 06.11.2018
у складі судді Балац С.В.
у справі №910/10679/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ХРЕЩАТИК"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРПРОМКОНСАЛТИНГ"
про стягнення 282 494, 08 грн.
ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
1. 05.03.2019 поштовим відправленням Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ХРЕЩАТИК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" Славкіної Марини Анатоліївни звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою за вих. №3/1169 від 28.02.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 у справі №910/10679/18 в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.
2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/10679/18 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя – Катеринчук Л.Й., суддя – Пєсков В.Г., суддя – Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2019.
3. 21.03.2019 Верховний Суд ухвалив поновити Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "ХРЕЩАТИК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" Славкіної Марини Анатоліївни строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 у справі №910/10679/18, відкрити касаційне провадження у справі №910/10679/18 Господарського суду міста Києва за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ХРЕЩАТИК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" Славкіної Марини Анатоліївни та здійснити перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
4. Відзиву на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ХРЕЩАТИК" не надходило.
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
5. Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ХРЕЩАТИК" (далі – позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРПРОМКОНСАЛТИНГ" (далі – відповідач) про стягнення 282 494, 08 грн., з яких 224 503, 96 грн. – заборгованість за процентами за кредитом, 6 746, 27 грн. – пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 34 790, 34 грн. – пеня за несвоєчасну сплату процентів, 3 814, 38 грн. – 3% річних та 12 639, 13 грн. – інфляційних втрат.
6. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що відповідачем порушено грошове зобовʼязання за укладеним між сторонами договором про овердрафтне кредитування №010 від 28.02.2008, у звʼязку з чим у нього виникла заборгованість на суму 282 494, 08 грн., що складається з боргу за процентами за кредитом в розмірі 224 503, 96 грн., 6 746, 27 грн. – пені за несвоєчасне погашення кредиту, 34 790, 34 грн. – пені за несвоєчасну сплату процентів, 3 814, 38 грн. – 3% річних та 12 639, 13 грн. інфляційних втрат.
7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ХРЕЩАТИК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРПРОМКОНСАЛТИНГ" про стягнення заборгованості на суму 282 494, 08 грн. відмовлено повністю.
7.1. Судом встановлено, що 28.02.2008 між позивачем (банком) та відповідачем (позичальником) укладено договір про овердрафтне кредитування №010 (далі – договір), відповідно до предмета якого з метою своєчасного виконання зобовʼязань відповідача перед діловими партнерами позивач надає відповідачу кредит у формі овердрафту шляхом проведення платежів відповідача на суму, що перевищує залишок коштів на поточному рахунку відповідача у межах встановленого ліміту овердрафту в розмірі 75 000 грн. терміном до 27.02.2009.
7.2. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав жодного первинного документа, який би підтверджував надання відповідачу суми кредитних коштів за договором, а рішення суду від 08.09.2009, на яке посилається позивач, зазначено без номера справи та не долучено до матеріалів справи у вигляді засвідченої копії, а тому позбавило суд можливості ідентифікувати його та спиратись на встановлені у зазначеному судовому рішенні факти.
7.3. Оскільки позивач не довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог до відповідача при зверненні до суду з даним позовом, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ХРЕЩАТИК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРПРОМКОНСАЛТИНГ" про стягнення кредитної заборгованості на суму 282 494, 08 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
8. Північний апеляційний господарський суд постановою від 07.02.2019 залишив без змін рішення суду першої інстанції від 06.11.2018, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ХРЕЩАТИК" – без задоволення.
8.1. Переглянувши справу в повному обсязі, апеляційний суд погодився з правильністю оцінки та повнотою встановлення обставин справи судом першої інстанції, а також з його висновками про відсутність підстав для задоволення позову Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ХРЕЩАТИК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРПРОМКОНСАЛТИНГ" про стягнення 282 494, 08 грн. за недоведеністю позовних вимог, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт надання кредитних коштів відповідачу.
8.2. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем надано суду розрахунок заборгованості та виписки по особовому рахунку відповідача за період з 28 лютого 2008 року по 31 травня 2018 року, які були дослідженні судом в порядку статті 86 ГПК України.
8.3. Апеляційним судом встановлено, що предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором (процентів за користування кредитом) та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобовʼязань (стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат).
8.4. Відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Апеляційний суд встановив, що укладений між сторонами договір №010 від 28.02.2008 за своєю правовою природою є кредитним договором, тому предметом доказування у даній справі є факт надання кредиту та правильність нарахування процентів, пені, 3% річних та інфляційних втрат у звʼязку із порушенням строків повернення кредиту.
8.5. Апеляційний суд посилався на те, що при дослідженні виписок по особовому рахунку відповідача судом не встановлена інформація щодо надання відповідачу кредитних коштів, а наявні лише відомості щодо нарахування відсотків за кредитом, віднесення до прострочених платежів суми непогашених відсотків, надходження коштів до статутного капіталу від засновника, списання коштів в межах виконавчого провадження тощо за певний проміжок часу. Відтак, наданий позивачем доказ не носить цілісного характеру, що унеможливлює встановлення факту наявності нестягнутого боргу за кредитом та перевірку підставності та обґрунтованості нарахувань відповідачем комісій та санкцій. У звʼязку з цим суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача про неврахування судом першої інстанції банківських виписок по особовому рахунку, зазначивши про те, що вони не містять відомостей про перерахування саме відповідачу суми кредитних коштів.
8.6. Суд спростував твердження позивача про те, що місцевий господарський суд мав можливість ознайомитись з рішенням суду від 08.09.2009 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, зазначивши про те, що збирання доказів у господарських справах не є обовʼязком суду, а позивачем не було зазначено номера справи, на рішення в якій він посилався.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника (позивач у справі)
9. Скаржник доводив, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.
10. Скаржник аргументував, що позивачем після відкриття провадження у справі були направлені до суду виписки по рахунках боржника, які є первинними документами, та підтверджують рух коштів на рахунках, однак, суди не надали належну оцінку поданим доказам та дійшли необґрунтованого висновку про недоведеність позивачем факту надання кредитних коштів відповідачу, внаслідок чого судами порушено вимоги статей 13, 73, 86 ГПК України щодо надання сторонам рівних можливостей у збиранні доказів та порушено загальні правила оцінки доказів.
11. Скаржник зазначав, що ненадання копії рішення від 08.09.2009, на яке позивач посилався у своїй заяві, не є підтвердженням заборгованості відповідача, а лише пояснює причини предʼявлення до стягнення частини заборгованості, а тому ненадання копії зазначеного рішення не може бути підставою для відмови у позові.
12. Скаржник доводив, що дана справа не повинна була розглядатись в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки не відноситься до малозначних та має значний суспільний інтерес, внаслідок чого судом неправильно застосовано частини 3, 5 статті 12 ГПК України.
Доводи інших учасників справи
13. Відзиву від відповідача на касаційну скаргу позивача не надходило.
НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
Стаття 11 – цивільні права та обовʼязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовʼязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовʼязків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 509 – зобовʼязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовʼязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовʼязку; зобовʼязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобовʼязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Стаття 525 – одностороння відмова від виконання зобовʼязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 1 статті 526 – зобовʼязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 статті 626– договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовʼязків.
Частина 1 статті 1054 – за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовʼязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовʼязується повернути кредит та сплатити проценти.
15. Господарський процесуальний кодекс України
Частина 1 статті 4 – право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Частини 1, 2, 3, 5 статті 13 – судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовʼязків, передбачених цим Кодексом, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Частина 1 статті 14 – суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обовʼязком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частина 1 статті 74 – кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частина 1 статті 76 – належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частина 2 статті 76 – предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частина 1 статті 77 – обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частина 1 статті 79 – достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частина 2 статті 79 – питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частина 1 статті 86 – суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частина 2 статті 86 – жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Частина 3 статті 86 – суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 статті 236 – судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Частина 5 статті 236 – обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції