Постанова
Іменем України
20 червня 2019 року
м. Київ
справа № 760/21197/17-ц
провадження № 61-46160св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: Служба в справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, старший державний виконавець Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Євдокімова Валентина Олександрівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 червня 2018 року в складі судді Шереметьєвої Л. А. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Волошиної В. М., Панченко М. М., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Служба в справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, старший державний виконавець Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Євдокімова В. О., про визнання удаваним договору дарування та недійсним договору дарування.
Позовна заява мотивована тим, що з листопада 2006 року до грудня 2011 року він проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 . Вказана квартира належала на праві власності чоловікові ОСОБА_4 - ОСОБА_3 .
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 02 квітня 2007 року шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 був розірваний.
У подальшому ОСОБА_1 передав ОСОБА_4 . 200 000 грн для придбання квартири АДРЕСА_1, в якій вони проживали разом. ОСОБА_3 як продавець погодився продати квартиру своїй колишній дружині ОСОБА_4 за умови, якщо частину цієї квартири буде оформлено на дочку ОСОБА_2 . Позивач погодився на вказані умови.
Зі слів ОСОБА_4 позивачу стало відомо, що кошти вона передала ОСОБА_3, а договір купівлі-продажу оформили договором дарування для зменшення податків. В подальшому він зрозумів, що оформлення таким способом договору мало місце на меті усунення його від володіння, користування та розпорядження квартирою, але через переконливість ОСОБА_4 щодо спільної власності на квартиру, такі дії ним не оскаржувались.
Крім того, у 2010 році ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу придбали квартиру АДРЕСА_2 .
Після придбання квартири була досягнута домовленість, що у разі припинення між ними фактичних шлюбних відносин за позивачем залишається квартира АДРЕСА_1, а за ОСОБА_4 - квартира АДРЕСА_2 .
У грудні 2011 року фактичні шлюбні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були припинені, позивач залишився проживати у квартирі АДРЕСА_1, а ОСОБА_4 проживала у квартирі АДРЕСА_2 .
Отримавши у 2016 році копію позовної заяви ОСОБА_2 про виселення, ОСОБА_1 дізнався, що 23 січня 2015 року ОСОБА_4 подарувала належну їй 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 .
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати удаваним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 22 червня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_2, визнавши, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу квартири; визнати недійсним договір дарування 1/2 частини квартири, укладений 23 січня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 21 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що укладеними між відповідачами договорами дарування квартири АДРЕСА_1 права та інтереси позивача ОСОБА_1 не були порушені, правові підстави для задоволення позову відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що відсутні підстави для визнання оспорюваного правочину від 22 червня 2007 року недійсним з підстав, передбачених у статті 235 ЦК України, оскільки позивачем не доведено і належними доказами не підтверджено, що між відповідачами виникли інші правовідносини, ніж передбачені договором дарування квартири, та, що воля сторін була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені укладеними між ними договорами дарування. Позивачем не наведено будь-яких підстав у розумінні статті 215 ЦК України, які б свідчили про недійсність укладеного договору дарування від 23 січня 2015 року.Сторони спірного правочину під час його укладення досягли згоди щодо усіх істотних його умов.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що зібраними у справі доказами та поясненнями свідків підтверджено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_4 з листопада 2006 року до грудня 2011 року та передачі останній позивачем коштів для придбання спірної квартири.
Надані позивачем виписки підтверджують придбання ним спірної квартири, факт наявності у нього грошових коштів на придбання квартири у м. Києві та факт розрахунку вказаними коштами за спірну квартиру.
Висновки судів не відповідають зібраним у справам доказам та поясненням свідків. Оскаржувані договори дарування порушують права та інтереси позивача, тому висновки судів в цій частині є помилковими. Суди позбавили позивача можливості подавати докази.
Доводи інших учасників справи
У квітні 2019 року ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, подала до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Сторони спірного договору дарування не мали наміру укладати договір купівлі-продажу. ОСОБА_2 мав намір подарувати спірну квартиру ОСОБА_3 та ОСОБА_4, тому був укладений договір дарування.
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
15 квітня 2019 справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 22 червня 2007 року був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1, відповідно до умов якого ОСОБА_3 як власник цієї квартири подарував її у рівних частках ОСОБА_4 та своїй малолітній дочці ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Договір дарування від 22 червня 2007 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назарчук Н. В. та зареєстрований у реєстрі за № 2516.
ОСОБА_4 23 січня 2015 року подарувала належну їй 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 своїй дочці ОСОБА_2, про що був укладений нотаріально посвідчений договір дарування.
Служба у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації в судовому засіданні проти позову заперечувала, зазначила, що Органом опіки та піклування Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації давався дозвіл на вчинення даних правочинів, вони (договори дарування) при їх укладенні відповідали вимогам закону і підстави для визнання їх недійсними відсутні.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.