П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2019 року
м. Київ
справа № 405/1933/18
провадження № 61-839 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С.Ю., Петрова Є.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи - Приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Зубко Оксана Петрівна, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Міської ради міста Кропивницького,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 листопада 2018 року в складі колегії суддів: Мурашка С. І., Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просили: визнати недійсним договір дарування квартири з установленням особистого сервітуту від 03 серпня 2017 року; визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 ; визнати право спільної сумісної власності на Ѕ частину цієї квартири за позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 36446485 від 03 серпня 2017 року.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 помилилася щодо природи оспорюваного правочину, оскільки вважала, що між нею та ОСОБА_3 укладено договір довічного утримання, оскільки між ними були домовленості саме про укладення договору довічного утримання, однак останній відмовився надавати їй допомогу, а тому просила визнати недійсним договір дарування на підставі статті 229 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 червня 2018 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування квартири з установленням особистого сервітуту від 03 серпня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 1776, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Зубко О. П. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в судовому засіданні підтверджені пояснення позивачів щодо помилки з їх сторони при укладенні ними оспорюваного договору. При цьому судом враховано вік позивачів ОСОБА_1, стан здоров`я та наявність хвороб, що вплинуло на її волевиявлення під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, передача квартири фактично не відбулася. А тому суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 229 ЦК України для визнання оспорюваного правочину недійсним.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 21 листопада 2018 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 червня 2018 року скасовано в частині задоволених позовних вимог та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалюючи рішення про відмову у визнанні недійсним договору дарування, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції при вирішенні спору порушив норми процесуального права щодо обов`язку належним чином оцінити зібрані у справі докази та встановити обставини у справі, а також неправильно застосував статті 203, 229, 717 ЦК України до спірних правовідносин. Зокрема, не взяв до уваги те, що наявні в матеріалах справи епікризи про знаходження її на стаціонарному лікуванні не підтверджують факту та не є беззаперечними доказами, що на час укладання договору дарування за станом здоров`я, вона потребувала догляду й сторонньої допомоги, не надано належних та допустимих доказів, що позивачі перебували на утриманні відповідача як до, так і після укладення оспорюваного правочину. А також не надано оцінки показанням свідків та тому факту, що за договором дарування був установлений особистий сервітут і жодних перешкод для проживання, вільного користування квартирою ОСОБА_3 позивачам не створював.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали касаційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_1 при укладенні договору дарування вважала, що укладає договір довічного утримання і судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, не враховано, що сім`я ОСОБА_3 забезпечувала позивача продуктами харчування, підтримувала з їх сім`єю дуже тісні стосунки. Також ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції неправомірно не взяв до уваги, що її чоловікові належить частка квартири, а сервітут встановлено лише щодо неї. Таким чином, суд вирішив спір без врахування інтересів ОСОБА_2
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що позовні вимоги та касаційна скарга є безпідставними. На момент укладення договору дарування позивач перебувала при здоровому розумі та ясній пам`яті і без будь-якого примусу уклала даний договір, який був прочитаний сторонами особисто. Договір вчинено за нотаріально посвідченою згодою її чоловіка. Крім того, сторони в договорі досягли домовленості про встановлення сервітуту, який полягає в особистому праві дарувальника безоплатно та безстроково користуватися подарованим майном.
Інші учасники наданим їм правом на подачу відзиву не скористались.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3 серпня 2017 року між ОСОБА_1 як дарувальником та ОСОБА_3 як обдаровуваним було укладено договір дарування з установленням особистого сервітуту квартири АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Зубко О.П. за реєстровим № 1776.
Ця квартира належить дарувальнику на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Кіровоградською міською Радою народних депутатів 13 листопада 1996 року, та на підставі договору купівлі-продажу частини квартири.
Договір дарування вчинено за нотаріально посвідченою згодою чоловіка дарувальника - ОСОБА_2, та в присутності свідків.
Умовами спірного договору передбачено встановлення сервітуту, який полягає в особистому праві ОСОБА_1 безоплатно те безстроково користуватися відчуженою квартирою.
Суди також установили, що позивачі продовжують проживати в квартирі АДРЕСА_1, несуть витрати по оплаті комунальних послуг та отримують субсидію на їх оплату.
Суди також установили, що на час укладення договору позивачі мали похилий вік: ОСОБА_2 виповнилося 81 рік, а ОСОБА_1 73 роки. ОСОБА_1 має гіпертонічну хворобу ІІ ступеня, хронічний калькульозний холіцестит, деформуючий артроз тазостегнових, колінних, гомілковостопних суглобів ІІІ ступеня, ішемічна хворобу серця, атеросклеротичний кардіосклероз, аортосклероз, ожиріння ІІІ ступеня та неодноразово лікувалася.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.