ПОСТАНОВА
Іменем України
18 червня 2019 року
Київ
справа №805/2650/16-а
адміністративне провадження №К/9901/36340/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Мангуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2016 (суддя Христофоров А.Б.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 (головуючий суддя Арабей Т.Г., судді: Геращенко І.В., Міронова Г.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техремпоставка" до Мангуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Техремпоставка" звернулося до суду з адміністративним позовом до Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області про скасування податкової вимоги та зобов`язання вчинити певні дії. З урахуванням наданого уточнення до позовної заяви товариство просило суд скасувати вимогу про сплату боргу з орендної плати з юридичних осіб від 21.04.2016 №330-17 у сумі 9487грн. 28коп. та зобов`язати відповідача розподілити кошти сплачені позивачем після 08.06.2016 з орендної плати з юридичних осіб за податковою декларацією від 11.02.2016 №9014747707 у відповідності з призначенням платежу.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2016, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій Мангуська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області оскаржила їх в касаційному порядку. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування своїх вимог податковий орган зазначає про те, що Першотравневий (Мангушський ) район, у тому числі с.Юр`ївка, де знаходяться земельні ділянки, які передані позивачу у користування, не входить до переліку населених пунктів, що внесені до Додатку 1, 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", тому, на думку відповідача, відсутні правові підстави для застосування пільги щодо звільнення позивача від сплати орендної плати. Крім того, як вважає відповідач, підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань є сертифікат Торгово-промислової палати України, який позивачем податковому органу не надавався.
Позивач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 попередній розгляд справи №805/2650/16-а призначено на 18.06.2019.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини. 11.02.2016 позивачем подана податкова декларація №9014747707 з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2016 рік, відповідно до якої щомісячне нарахування земельного податку складає 9989грн. 85коп.
Відповідач дійшов висновку, що податковий борг позивача зі сплати з орендної плати за землю з юридичних осіб виник на підставі самостійно узгоджених платником податків податкових зобов`язань, задекларованих у податковій декларації за лютий 2016 року (відповідно до податкової декларації №9014747707 з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2016 рік). З інтегрованої картки платника податків вбачається, що заборгованість утворилась в результаті несплати орендної плати з юридичних осіб по строку сплати 30.03.2016 в сумі 9487грн. 28коп.
21.03.2016 відповідачем прийнято податкову вимогу №330-17, відповідно до якої станом на 20.04.2016 сума податкового боргу за узгодженим грошовим зобов`язанням (орендна плата з юридичних осіб) становить 9489грн. 28коп.
За результатами адміністративного оскарження спірне рішення податкового органу залишено без змін.
Не погодившись з прийнятою податковою вимогою про сплату боргу з орендної плати з юридичних осіб позивач звернувся до адміністративного суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач весь час перебував та перебуває на обліку у місті, яке входило до переліку населених пунктів, у яких проводилась антитерористична операція, що означає наявність у позивача відповідних пільг по звільненню від платежів з орендної плати за використання земельних ділянок, відповідно до приписів Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII від 02.09.2014 у період з 14.04.2014. Відтак, суди дійшли висновку, що спірна податкова вимога є протиправною та підлягає скасуванню.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно положень статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пункт 288.1 статті 288 ПК України передбачає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з пунктом 286.2 статті 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до пункту 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.