ПОСТАНОВА
Іменем України
20 червня 2019 року
Київ
справа №820/4982/16
адміністративне провадження №К/9901/20054/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року справі № 820/4982/16 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - позивачі) звернулися до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області (далі - ГУ ДМС України у Харківській області, відповідач) в якому просили:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС України у Харківській області від 01 квітня 2016 року, яким скасовано рішення УМВС України в Харківській області про набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 громадянства України.
На обґрунтування заявлених вимог позивачі зазначали, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про надання позивачем свідомо неправдивих відомостей щодо родинних відносин, і як наслідок, прийняття оскаржуваного рішення про скасування набуття громадянства України.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
Харківський апеляційний адміністративний суду постановою від 22 лютого 2017 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову, якою позовні вимоги задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області від 01 квітня 2016 року, яким скасовано рішення УМВС України в Харківській області від 29 листопада 2004 року про набуття громадянства України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, відповідач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року. Скаргу мотивує тим, що звертаючись з заявою про набуття громадянства України за територіальним походженням, позивач подав свідомо неправдиві відомості щодо родинних відносин з ОСОБА_4, зазначивши, що він є її сином, і тому на підставі статті 21 Закону України "Про громадянство України" прийнято обґрунтоване рішення про скасування рішення про набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 цього Закону.
У (запереченні) відзиві на касаційну скаргу позивачі просять залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки вважають доводи скаржника безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанцій такими, що ухвалене з додержанням норм процесуального права.
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 22 березня 2017 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ГУ ДМС України у Харківській області.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року касаційну скаргу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Желтобрюх І.Л.(суддя-доповідач), Білоус О.В., Стрелець Т.Г.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 30 травня 2019 року № 519/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року №14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог касаційної скарги, з огляду на наступне.
Як слідує з матеріалів справи, 15 листопада 2004 року ОСОБА_1 звернувся до Управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області з заявою про набуття громадянства України за територіальним походженням .
До заяви, серед інших документів, були надані копія свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1, в якому його матір`ю зазначена громадянка ОСОБА_4 ; копія свідоцтва про шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , якій після укладення шлюбу було присвоєне прізвище ОСОБА_1 . Також додано копію паспорта ОСОБА_4, серії НОМЕР_1 виданий 20 лютого 1997 року Московським МВ ХМУ УМВС України в Харківській області .
29 листопада 2004 року УМВС України в Харківській області прийнято рішення про набуття позивачем ОСОБА_1 та його дітьми: сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та донькою ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянства України.
Також 29 листопада 2004 року заступником начальника ВГІРФО УМВСУ в Харківській області, позивачу ОСОБА_1 видана довідка № 45097 про реєстрацію особи громадянином України на підставі статті 8 Закону України "Про громадянство України". Разом з позивачем ОСОБА_1 громадянство набули його діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_10 .
На адресу позивача ОСОБА_1 надійшов лист з ГУДМС України в Харківській області від 05 квітня 2016 року № 03/2-5617, в якому вказано, що 01 квітня 2016 року рішенням ГУДМС України в Харківській області скасовано попереднє рішення УМВС України в Харківській області про набуття ОСОБА_1 з його дітьми: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянства України.
Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугували висновки відповідача про те, що позивач ОСОБА_1, звертаючись з заявою про набуття громадянства України за територіальним походженням, подав свідомо неправдиві відомості щодо матері - ОСОБА_4 . Підставою для вказаних висновків слугувала надана на ім`я начальника ГУДМС України в Харківській області заява ОСОБА_4 від 24 березня 2016 року, в якій вказано, що ОСОБА_1 є сином двоюрідного брата її чоловіка, ОСОБА_6 .
Позивачі, не погоджуючись із правомірністю прийняття вказаного рішення про скасування попереднього рішення про набуття громадянства, звернулись до суду із даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не надано жодних доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.
Натомість, суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, керувався тим, що відповідач, скасовуючи рішення УМВС України в Харківській області про набуття ОСОБА_1 з його дітьми громадянства України, безпідставно, без жодної перевірки прийняв в якості належного та допустимого доказу наявність факту подання свідомо неправдивих даних щодо родинних відносин з особою, яка народилася або постійно проживала на території України до 16 липня 1990 року, а саме - заяву громадянки ОСОБА_4 від 24 березня 2016 року, за відсутності інших документів, які б підтверджували вказані висновки.
Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначається Законом України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ "Про громадянство України" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), далі - Закон № 2235-ІІІ).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 2235-III громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках.
Пунктом 8 частини першої статті 1 Закону № 2235-III передбачено, що реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи.
Порядок набуття громадянства України за територіальним походженням встановлений статтею 8 Закону України "Про громадянство України".
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 2235-III особа, яка сама або хоча б один з її батьків, дід чи баба, повнорідні брат чи сестра народилися або постійно проживали до 16 липня 1990 року на території, яка стала територією України відповідно до статті 5 Закону України "Про правонаступництво України", а також на інших територіях, що входили до складу Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, що взяв зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її діти реєструються громадянами України.
Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 215).