Постанова
Іменем України
20 червня 2019 року
м. Київ
справа № 166/313/17
провадження № 51-794 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Ємця О.П., Остапука В.І.,
при секретарі Матушевській Л.О.,
за участю прокурора Дронової І.С.,
захисника Хомича Ю.В.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017030170000031 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Самари Ратнівського району Волинської області, проживає по АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
за касаційною скаргою захисника Хомича Ю.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Волинського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ратнівського районного суду Волинської області від 3 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 119 КК України на 4 роки 2 місяці позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції, яка діяла до 20 червня 2017 року), зараховано ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 21 січня 2017 року до 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а за період з 21 червня 2017 року по день набрання вироком законної сили - з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі (відповідно до ч. 5 ст.72 КК України в чинній редакції).
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 ухвалено рахувати з 21 січня 2017 року.
Запобіжний захід - тримання під вартою, залишено до набрання вироком законної сили.
Вирішені питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.
Волинським апеляційним судом цей вирок скасовано в частині кваліфікації дій та призначеного покарання та постановлено свій вирок від 14 листопада 2018 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції від 26 листопада 2015 року, зараховано ОСОБА_1 в строк відбуття покарання термін попереднього ув`язнення з 21 червня 2017 року по 14 листопада 2018 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За вироком апеляційного суду, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 21 січня 2017 року приблизно о 3 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в будинку по АДРЕСА_2, після спільного розпивання спиртних напоїв з ОСОБА_2, у ході конфлікту, який виник раптово на побутовому ґрунті, під час бійки завдав останньому удари руками та ногами по голові, тулубу, верхніх і нижніх кінцівках, спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ставить питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Вказує на істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Наголошує, що вирок апеляційного суду необґрунтований та базується на припущеннях. Оцінку доказів судом апеляційної інстанції вважає неналежною. Стверджує, що апеляційний суд, у порушення вимог закону, докази безпосередньо не досліджував, проте дав їм іншу оцінку ніж суд першої інстанції.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та захисник підтримали доводи, викладені у касаційній скарзі.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК України вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.