Постанова
іменем України
20 червня 2019 року
м. Київ
справа № 399/383/15
провадження № 51-9608 км 18
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С. О.,
суддів Стефанів Н. С., Шевченко Т. В.,
за участю секретаря
судового засідання Крохмаль В. В.,
прокурора Пономарьової М. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на вирок Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 02 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015170000000077, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Кіровограда, жительки АДРЕСА_1, такої, що не має судимості,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Онуфріївський районний суд Кіровоградської області вироком від 02 травня 2018 року визнав невинуватою ОСОБА_1 і виправдав за ч. 2 ст. 375 КК у зв`язку з відсутністю в її діях складу цього злочину.
Апеляційний суд Кіровоградської області ухвалою від 30 липня 2018 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 - без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалася в тому, що вона, будучи суддею Комсомольського міського суду Полтавської області, за обставин, детально викладених у вироку, 06 лютого 2014 року, розраховуючи одержати для себе неправомірну вигоду у виді подальшого кар`єрного зростання, діючи умисно, за місцем своєї роботи на вул. Гірників, 17 у м. Комсомольську Полтавської області, розглядаючи адміністративну справу щодо ОСОБА_2 , склала, підписала та постановила, оголосивши в судовому засіданні, завідомо неправосудну постанову про визнання останнього винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, та застосування до нього стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 місяці.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ставить вимогу про скасування оскаржених судових рішень щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки вважає безпідставним її виправдання за ч. 2 ст. 375 КК у зв`язку з невизначеністю на законодавчому рівні поняття "неправосудне рішення".
У запереченнях на касаційну скаргу виправдана ОСОБА_1 зазначає про безпідставність доводів цієї скарги, необхідність залишення її без задоволення, а оскаржених судових рішень - без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Пономарьова М. С. підтримала скаргу прокурора.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
Пунктом 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1954 року передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, коли в ході судового розгляду винність обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведено. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.