Постанова
іменем України
19 червня 2019 року
м. Київ
справа № 628/4478/16-к
провадження № 51-9037 км 18
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Стефанів Н.С., Шевченко Т.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Крохмаль В.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
захисника
в режимі відеоконференції Пухтаєвич О.О.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Пухтаєвич О.О. на вирок Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 30 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12016220370003301, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ), зареєстрованого там само, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 30 травня
2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 30 листопада 2016 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів і судових витрат у кримінальному провадженні.
Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 12 липня 2018 року вирок суду першої інстанції залишив без зміни, а апеляційні скарги прокурора та засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.
Крім того, на підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції від 26 листопада 2015 року) цей суд зарахував ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з
30 листопада 2016 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 18 листопада 2016 року приблизно об 11:00 умисно, з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, коли потерпіла ОСОБА_2 на дзвінок відчинила вхідні двері квартири
АДРЕСА_2 , ударив її рукою, в якій тримав не встановлений під час досудового розслідування
колючо-ріжучий предмет, в обличчя, заподіявши колото-різану рану на тлі синця в проекції нижньої щелепи зліва. Від удару ОСОБА_2 відступила назад,
а ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії зайшов до квартири, зачинивши за собою вхідні двері, схопив потерпілу за потиличну частину голови та повалив на підлогу, заподіявши тілесних ушкоджень у вигляді синця на передній поверхні грудної клітки зліва в нижній частині і, подавивши таким чином волю ОСОБА_2 до опору, почав вимагати в неї мобільний телефон та гроші, висловлюючи при цьому погрози застосування насильства, які потерпіла сприйняла як реальну загрозу для свого життя та здоров`я, а тому повідомила про місцезнаходження мобільного телефону "Nokia 222 DS" вартістю 890 грн і грошей у сумі 500 грн, заволодівши якими ОСОБА_1 припинив свої злочинні дії та з місця скоєння злочину зник.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі адвокат Пухтаєвич О.О. просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_1 у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та суворістю призначеного покарання. Вважає, що дії ОСОБА_1 безпідставно кваліфіковано за ч. 3 ст. 187 КК і їх необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК. Вказує на те, що вини ОСОБА_1 не доведено, зібрані у справі докази не підтверджують його винуватості у вчиненні розбійного нападу за обставин, які викладено в обвинуваченні, а висновки суду ґрунтуються на непрямих доказах. Посилається на суворість призначеного ОСОБА_1 покарання та неправильне застосування судом положень ч. 5 ст. 72 КК. Зазначає, що апеляційний суд зазначених порушень закону не виправив.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його адвокат Пухтаєвич О.О. підтримали подану захисником касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника та просила судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України
(далі - КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, провівши судовий розгляд відповідно до обвинувального акта в межах висунутого обвинувачення, безпосередньо дослідивши докази та надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у тому, що він вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, з проникненням у житло, за обставин, які виклав у вироку.
Погоджуючись з висновками місцевого суду, суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю досліджених та перевірених у судовому засіданні доказів.
При цьому суд, вирішуючи питання про наявність у діях ОСОБА_1 зазначених кваліфікуючих ознак, з урахуванням роз`яснень, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10
"Про судову практику у справах про злочини проти власності", з`ясував, з якою саме метою обвинувачений ОСОБА_1 опинився у квартирі потерпілої, коли саме в нього виник умисел на вчинення розбою, спосіб вчинення протиправних дій, детально виклавши у вироку обставини скоєння обвинуваченим вказаного злочину.
Сам засуджений ОСОБА_1 не заперечував факту проникнення в житло потерпілої, корисливої мети таких дій, застосування насильства та заволодіння майном потерпілої.
Ці обставини дали судам підстави вважати, що умисел на розбійний напад у ОСОБА_1 виник до початку вчинення ним кримінального правопорушення. Поведінка обвинуваченого була підступною, несподіваною, раптовою і неспровокованою, з вираженими агресивно-насильницькими ознаками, спрямована проти волі потерпілої, із застосуванням реального насильства, інтенсивного і небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, а тому мала розцінюватися як розбій.
Тобто діями обвинуваченого було пригнічено волю потерпілої до опору, що дозволило ОСОБА_1 заволодіти її грошима та майном.
Крім того, висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_2 щодо обставин нападу, а саме про застосування обвинуваченим до неї фізичного насильства, яке вона сприйняла як реальну загрозу для свого життя та здоров`я, погроз вчинити розправу та вимагання грошей і майна з подальшим їх заволодінням.
Показання потерпілої повністю узгоджуються із показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, які після нападу бачили на нижній щелепі потерпілої рану, кров на її одязі та у квартирі.
Показання потерпілої та свідків не викликають жодних сумнівів у колегії суддів, оскільки вони за своїм змістом відтворюють обставини події, а також повністю узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 3 ст. 187 КК.