ПОСТАНОВА
Іменем України
20 червня 2019 року
Київ
справа №815/2108/16
адміністративне провадження №К/9901/12824/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області (далі - заступник прокурора) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року (суддя Єфіменко К.С.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року (судді Ступакова І.Г., Бітов А.І., Милосердний М.М.) у справі № 815/2108/16 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (далі - прокуратура області) про визнання протиправним і скасування наказу в частині,
УСТАНОВИВ:
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Прокуратури Одеської області про визнання протиправним і скасування наказу Заступника Генерального прокурора України - прокурора Одеської області від 12 лютого 2016 року № 352 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині, що стосується ОСОБА_1 .
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що спірний наказ від 12 лютого 2016 року № 352 у частині, що стосується ОСОБА_1 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки викладені в ньому обставини, які стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, не відповідають дійсності.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 25 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував наказ прокурора Одеської області від 12 лютого 2016 року № 352 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині, що стосується притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за незабезпечення належного технічного обслуговування службового транспорту прокуратури області, а також додержання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2003 року №848 у частині заборони використання службового автотранспорту для поїздок, не пов`язаних із службовою діяльністю та порушенням ним статті 26 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 123. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 вересня 2016 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив у повному обсязі. Визнав протиправним і скасував наказ прокурора Одеської області від 12 лютого 2016 року № 352 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" у частині, що стосується ОСОБА_1 .
Не погодившись з указаними судовими рішеннями, заступник прокурора звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що в порушення статей 11, 70 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судами попередніх інстанцій безпідставно залишено поза увагою встановлені службовою перевіркою факти неналежного виконання позивачем службових обов`язків щодо організації і належного забезпечення матеріально-технічних потреб прокуратури області, допущення неналежного ставлення до виконання доручень керівництва прокуратури області із зазначених питань, а також недотримання позивачем вимог статті 26 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, що слугувало підставою для винесення спірного наказу. Суди необґрунтовано не взяли до уваги, що накладене дисциплінарне стягнення у вигляді догани повністю відповідало ступеню вини позивача та тяжкості вчинених ним проступків, що свідчить про обґрунтованість спірного наказу.
Також у касаційній скарзі заступник прокурора зазначає, що суд першої інстанції безпідставно протягом усього часу судового розгляду не розглянув клопотання про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду, оскільки останній пропустив установлений статтею 99 КАС України місячний строк звернення до суду. Також судами не встановлено дати направлення позивачем скарги до Генерального прокурора України.
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 16 листопада 2016 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року касаційну скаргу заступника прокурора передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Шарапа В.М. (суддя-доповідач), Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
31 травня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 30 травня 2019 року № 548/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.
Судами попередніх інстанцій установлено, що старший радник юстиції ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури області на посаді начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та соціального-побутових потреб.
Відповідно до наказу прокурора Одеської області від 19 січня 2016 року № 25 прокуратурою області проведено службове розслідування за фактом втрати речових доказів у кримінальному провадженні № 42015160000000695, яке розслідувалося слідчим в особливо важливих справах першого слідчого управління прокуратури області Бугловим Д.Г.
Згідно з висновком, складеного 12 лютого 2016 року за результатами службового розслідування, установлено, серед іншого, що начальником відділу матеріально-технічного забезпечення та соціального-побутових потреб ОСОБА_1 у грудні 2015 року не вжито належних та своєчасних заходів щодо облаштування приміщення для зберігання речових доказів.
На підставі висновків службового розслідування, заступником Генерального прокурора України - прокурором Одеської області Д. Сакварелідзе винесено наказ від 12 лютого 2016 року № 352 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким, з-поміж іншого, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення у вигляді догани.
Проте, неналежне виконання ОСОБА_1 службових обов`язків - не вжиття заходів для обладнання у першому слідчому відділі приміщення для зберігання речових доказів, не стало єдиною підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
За змістом спірного наказу, ОСОБА_1 допущено інші суттєві прорахунки в організації роботи очолюваного ним відділу, а саме не забезпечено належне технічне обслуговування службового автотранспорту прокуратури області, а також дотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2003 року № 848 у частині заборони використання службового автотранспорту для поїздок, не пов`язаних із службовою необхідністю. У порушення статті 26 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 123, позивач допустив грубе відношення до підпорядкованих працівників.
Задовольняючи частково позовні вимоги, Одеський окружний адміністративний суд виходив з того, що спірний наказ у частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов`язків - не вжиття заходів для обладнання у першому слідчому відділі приміщення для зберігання речових доказів є законним та обґрунтованим. Службове розслідування проведено з дотриманням вимог Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року № 1795-XII (далі - Дисциплінарний статут прокуратури) та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 06 березня 2012 року № 20 (далі - Інструкція). Поряд із цим, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного наказу в іншій частині, оскільки призначення, проведення та оформлення результатів службової перевірки за колективною скаргою від 18 листопада 2015 року відносно дій позивача відбулось з грубими порушеннями вимог статті 11 Дисциплінарного статуту прокуратури та пунктів 4.1, 13 Інструкції.
Одеський апеляційний адміністративний суд погодився з позицією суду першої інстанції стосовно протиправності спірного наказу в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за неналежне технічне обслуговування службового автотранспорту прокуратури області, використання службового автотранспорту для поїздок, не пов`язаних із службовою необхідністю, а також за порушення статті 26 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури. Поряд із цим апеляційний суд дійшов висновку про помилковість позиції Одеського окружного адміністративного суду щодо правомірності спірного наказу в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за невжиття заходів для обладнання у першому слідчому відділі приміщення для зберігання речових доказів, оскільки саме з 22 січня 2016 року у позивача, як начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб, виникли правові підстави для проведення організаційних заходів для облаштування кімнати для зберігання речових доказів.
Вирішуючи даний спір, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до підпункту 5 пункту 5-1 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (у редакції, чинній на час прийняття відповідачем спірного наказу) дисциплінарне провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту прокуратури.