ПОСТАНОВА
Іменем України
20 червня 2019 року
Київ
справа №802/4928/13-а
адміністративне провадження №К/9901/3464/18
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" (далі - Товариство) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Козятинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області (далі - ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001062200 від 17.10.2013.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що висновки перевіряючих щодо господарських операцій позивача з його контрагентами викладені в акті перевірки сформовані всупереч вимогам чинного законодавства виключно на припущеннях щодо законності та реальності здійснених платником податків операцій. Посилається також на те, що господарські операції позивача зі спірними контрагентами підтверджені первинними документами, які було надано у повному обсязі до податкового органу. З огляду на таке, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.01.2014, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 17.10.2013 № 0001062200.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості доводів податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки підстави за якими позивачу відмовлено у відшкодуванні сум ПДВ не передбачені вимогами податкового законодавства України.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судами з`ясовані неповно. Вказує на те, що позивачем була заявлена сума до відшкодування по господарських операціях з його контрагентами щодо спорудження основних засобів, які не відображено на балансі підприємства (на рах. 10 Основні засоби"), тобто, які станом на 31.05.2013 не введені в експлуатацію, не приймають участь у виробництві готової продукції та обліковуються на рах. 15 "Капітальні інвестиції".
Письмових заперечень на вказану касаційну скаргу до Суду не надходило, що не є перешкодою для розгляду даної справи.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що результатом проведеної відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2013 року, складено акт № 56/22/33697003 від 20.09.2013, яким зафіксовано порушення позивачем п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) щодо відсутності права отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2013 року в сумі 525964,00 грн.
Зокрема, з акту перевірки вбачається, що до розрахунку бюджетного відшкодування TOB "АКВ Українське каолінове товариство" включено суму ПДВ 525964,00 грн. по господарським операціям, нарахування податкового кредиту яких відбулось внаслідок спорудження (будівництва) основних фондів, які не відображено на балансі підприємства (на рахунку 10 "Основні засоби"), тобто, які станом на 31.05.2013 року не введені в експлуатацію, не приймають участі в виробництві готової продукції та обліковуються на рахунку 15 "Капітальне будівництво". За зазначених обставин, відповідачем зроблено висновок, що у позивача відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2013 року в сумі 525964,00 грн.
На підставі акту перевірки ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форма "ВЗ" від 17.10.2013 №0001062200 щодо відмови у надані бюджетного відшкодування на суму 525964,00 грн.
Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням і не отримавши позитивного результату під час їх оскарження в адміністративному порядку, позивач звернувся до суду, який його скасував, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`ємів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 1 розділу І ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу;.
Відповідно до пунктів 200.1. та 200.2 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.