Постанова
іменем України
19 червня 2019 року
м. Київ
справа № 677/1780/15-к
провадження № 51-9173км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Кулаківського К.О.,
захисника Лисинчука О.О.,
захисника (в режимі відеоконференції) Савінського О.П.,
засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та захисника Лисинчука О.О. на вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від 16 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 31 липня 2018 року у кримінальному провадженні №12015240170000297 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Красилівського районного суду Хмельницької області від 16 травня 2018 року засуджено:
ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років;
ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 121 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, за ч. 1 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обрано у вигляді тримання під вартою та взято їх під варту в залі суду.
Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з моменту взяття засуджених під варту.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано їм у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення за період з 8 червня 2015 року по 2 вересня 2015 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_5 8567,58 грн у рахунок відшкодування матеріальних збитків і 300 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього - 308 567,58 грн.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винуватими у тому, що вони 05 червня 2015 року приблизно о 03-й год. у м . Красилові на вул. Грушевського, 61 біля торговельного центру "Престиж" між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, з одного боку, та ОСОБА_6, з іншого боку, відбувся словесний конфлікт, у ході якого на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків із ОСОБА_6 у ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які перебували в стані алкогольного сп`яніння, виник спільний умисел на побиття потерпілого. ОСОБА_3 наказав ОСОБА_4 увімкнути портативний програвач, що стало сигналом для початку вчинення злочину, і приблизно о 3:30 год. вони, діючи групою осіб, умисно почали завдавати численних ударів руками та ногами по різних частинах тіла та голови ОСОБА_6 .
Під час побиття ОСОБА_6 . ОСОБА_4 побачив поруч із потерпілим мобільний телефон і, зрозумівши, що він належить останньому, вирішив ним заволодіти, після чого відкрито викрав мобільний телефон марки "FLY" моделі TS107 вартістю 314,02 грн із картою пам`яті формату MicroSD ємністю 4 Гб вартістю 60 грн, чим завдав ОСОБА_6 шкоди на загальну суму 374,02 грн.
Припинивши побиття ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 пішли від вказаного місця до магазину " Фараон ", який знаходиться по вул. Грушевського, 91 у м . Красилові .
Приблизно за 10 хв., повернувшись до місця, де вони попередньо наносили тілесні ушкодження ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 побачили, що потерпілий йде по вул. Грушевського через площу Незалежності, наздогнали його на дорозі та навпроти центральної районної бібліотеки, яка знаходиться за адресою вул. Грушевського, 59, діючи умисно, групою осіб, продовжили завдавати численних ударів руками та ногами по різних частинах тіла і голови потерпілого, після чого втекли з місця події.
Своїми спільними, умисними протиправними діями ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заподіяли ОСОБА_6 тілесних ушкоджень у вигляді численних переломів ребер зліва і справа по множинним лініям, ушкодження лівої легені, які супроводжувались лівобічним пневмогемотораксом, поширеною підшкірною емфіземою, гострою дихальною та легенево-серцевою недостатністю, а також у вигляді саден, поширених підшкірних та внутрішньо-м`язових крововиливів у ділянках грудної клітки, як точки прикладення сили, які були небезпечними для життя в момент їх заподіяння, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_6, яка наступила 6 червня 2015 року в реанімаційному відділенні Красилівської центральної районної лікарні.
Апеляційний суд ухвалою від 31 липня 2018 року вказаний вирок залишив без змін, а апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та захисника останнього Савінського О.П. - без задоволення.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_3 - адвокат Лисинчук О.О. просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_3 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого. Вказує на неконкретність формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним за ч. 2 ст. 121 КК, яке б надавало змогу встановити, які саме удари завдавав ОСОБА_3, у який проміжок часу вони були здійснені та якої травмуючої дії завдали і чи перебувають у причино-наслідковому зв`язку зі смертю потерпілого. Також зазначає про те, що підтримання державного обвинувачення в судових засіданнях місцевого суду 29 червня 2016 року та 25 січня 2017 року здійснювалося прокурором Лелюком Т.В. без наявності належних на те повноважень.
Наголошує на порушенні місцевим судом вимог ст. 338 КПК, які полягали в безпідставній зміні прокурором обвинувачення 19 березня 2018 року, а також в тому, що суд не надав належної правової оцінки невідповідності зміненого обвинувачення вимогам кримінального процесуального закону, не роз`яснив обвинуваченому, що він буде захищатися в судовому засіданні від нового обвинувачення та не надав часу для підготовки до захисту від нового обвинувачення.
Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки суд апеляційної інстанції не надав вичерпних та вмотивованих відповідей на всі доводи в апеляційній скарзі ОСОБА_3 .
Крім того, зазначає, що апеляційний суд, залишаючи вирок місцевого суду без зміни, послався на висновок судово-медичного експерта № 95 від 24 липня 2015 року, який місцевий суд визнав неповним та таким, що суперечить матеріалам кримінального провадження.
Також захисник вказує на те, що місцевий суд при призначенні покарання не дотримався вимог статей 50, 65 КК, не зважив на індивідуальний ступінь тяжкості вчиненого діяння кожним з обвинувачених, не врахував характеризуючих даних про особу ОСОБА_3, а також обставин, що пом`якшують покарання, та безпідставно за наявності можливості не застосував положення ст. 69 КК.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3 просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо нього і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на неконкретність формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним за ч. 2 ст. 121 КК. Вважає, що між його діями у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому та смертю останнього відсутній причино-наслідковий зв`язок, оскільки завдані ним удари не могли призвести до тяжких тілесних ушкоджень. Зазначає, що смерть потерпілого могла настати від травм, отриманих у результаті неодноразових падінь потерпілого на дорожнє покриття через його сильне алкогольне сп`яніння, чи в результаті конфлікту з іншими не встановленими органом досудового розслідування особами, чи від надання некваліфікованої медичної допомоги ОСОБА_6, про що в суді першої інстанції зазначала потерпіла ОСОБА_5 . В іншій частині доводи в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_3 є аналогічними тим, що викладені в касаційній скарзі його захисника.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 порушує питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду щодо нього з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. На обґрунтування такого прохання наводить підстави та доводи, які є аналогічні доводам у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_3 Вважає, що завдані ним тілесні ушкодження не перебувають в причино-наслідковому зв`язку зі смертю потерпілого.
У запереченнях прокурор та потерпіла ОСОБА_5 просили залишити касаційні скарги засуджених і захисника без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Захисники та засуджений просили касаційні скарги задовольнити.
Прокурор просив касаційні скарги залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Правильність висновків судів про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК, за який, зокрема, його засуджено, у касаційній скарзі не оспорюється, а тому касаційним судом не перевіряється.