ПОСТАНОВА
Іменем України
21 червня 2019 року
Київ
справа №826/15141/13-а
адміністративні провадження №№К/9901/4630/18, К/9901/4628/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер нових технологій" та Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Бояринцевої М.А., суддів Головань О.В., Мазур А.С. від 11 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Мельничука В.П., суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е. від 30 січня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер нових технологій" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Міністерства доходів і зборів України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер нових технологій" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач 1, Інспекція), Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач 2, Міндоходів України), в якому просило: 1) визнати протиправними (незаконними) дії відповідачів щодо відмови у реєстрації податкової накладної №2 від 19 березня 2013 року; 2) зобов`язати відповідачів визнати податкову накладну №2 від 19 березня 2013 року зареєстрованою у відповідності до статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та внести зазначену податкову накладну до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН).
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що відповідачами протиправно відмовлено Товариству у реєстрації податкової накладної з підстав незнаходження юридичної особи за своїм місцезнаходженням, оскільки вказана у такій податковій накладній адреса (місцезнаходження) Товариства повністю відповідає його адресі, яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців й в установчих документах.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року, позов задоволений частково; зобов`язано Інспекцію та Міндоходів України визнати прийнятою та зареєстрованою з 26 березня 2013 року податкову накладну Товариства №2 від 19 березня 2013 року; в задоволенні решти вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що обставини невірного зазначення місцезнаходження платника податків, які слугували підставою для відмови у реєстрації податкової накладної, не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи, оскільки вказана у такій податковій накладній адреса (місцезнаходження) Товариства - 02068, м. Київ, вул. О.Пчілки, 5, офіс 267 повністю відповідає його адресі, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а тому вимога про зобов`язання відповідачів визнати прийнятою та зареєстрованою податкову накладну підлягають задоволенню. Натомість, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними (незаконними) дій відповідачів щодо відмови у реєстрації податкової накладної, суд дійшов висновку, що Інспекція не наділена повноваженнями на прийом податкових документів в електронному вигляді до прийняття їх органом Державної податкової служби, де розташовано приймальний шлюз, а Міндоходів України при прийнятті квитанції лише автоматично співставляє дані, які містяться у базі даних та пов`язані з базою Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та рішенням апеляційного суду, Товариство подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року змінити в частині незадоволених вимог, а саме - визнати протиправними (незаконними) дії відповідачів щодо відмови у реєстрації податкової накладної №2 від 19 березня 2013 року; в іншій частині рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.
У доводах касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень абзацу 4 пункту 1 статті 1, статей 6, 17 та пункту 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року №755-IV (далі - Закон №755-IV), Тимчасового порядку надходження та комп`ютерної обробки податкової звітності платників податків в електронному вигляді до органів ДПС України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 26 листопада 2004 року №672 (далі - Тимчасовий порядок), що призвело до помилкового висновку про відсутність ознак протиправності дій відповідачів, адже саме через спільні дії Інспекції і Міндоходів України податкова накладна не була зареєстрована в ЄРПН.
Інспекція також не погодилась із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, у зв`язку з чим подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач, обмежуючись виключно цитуванням норм матеріального права, що регулюють порядок підготовки та подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв`язку, посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи та відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства.
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, просив залишити її без задоволення.
В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов наступного висновку.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство зареєстровано як юридична особа (код ЄДРПОУ 35945083), перебуває на обліку в Інспекції, є платником податку на додану вартість (далі - ПДВ).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходження Товариства: 02068, м. Київ, вул. О.Пчілки, 5, офіс 267.
Між Товариством та Інспекцією укладено договір про визнання електронних документів від 14 лютого 2012 року №140220121, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу.
Згідно із умовами договору орган ДПС зобов`язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді та їх комп`ютерну обробку, забезпечити направлення квитанцій на електронну адресу платника податків.
На виконання умов договору, укладеного позивачем із Представництвом "ВАТ "Азеркорпу", Товариство виписало на користь покупця податкову накладну №2 від 19 березня 2013 року на загальну суму 43068 грн., в тому числі ПДВ - 7178 грн., у якій визначена номенклатура поставки, код товару згідно з УКТ ЗЕД, одиниця виміру, кількість, ціна, податок, відомості щодо найменування позивача, ІПН, місцезнаходження, номер телефону, номер свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ. Накладна містить підпис особи, яка склала податкову накладну, а також відтиск печатки позивача.
Товариство з метою реєстрації в ЄРПН подало до Центрального порталу прийому звітності ДПС України засобами телекомунікаційного зв`язку податкову накладну №2 від 19 березня 2013 року, виписану для Представництва "ВАТ "Азеркорпу".
Однак ДПС України 26 березня 2013 року не прийнято податкову накладну в зв`язку з виявленою помилкою: місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказане у документі не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчить квитанція №1.
29 березня 2013 року Товариством повторно направлено в електронному вигляді податкову накладну на Центральний портал прийому звітності ДПС України, але остання також не була прийнята з тих саме підстав, про що свідчить квитанція №1.
Вважаючи, що підстави для неприйняття податкової накладної відсутні, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.
Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.